Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Слова, які усе поясняють

Інколи есе складно пишуться, бо немає матеріалу. Інколи збоїть натхнення або не вистачає часу. Але інколи буває так, як сьогодні — слів надто багато… Та які з них залишити, щоб пояснити хоча б дещо?

 

 Просто взяти і написати ці кілька речень.
​Ніби зібрати до купи книги, даровані й недочитані.
​Ніби познаходити речі, що приносились у дім.
​Просто взяти й зібрати до купи слова,
​які все пояснять.
​Зробити нарешті поезію переконливою…
(Сергій Жадан)

 

Як словами зробити переконливим ювелірне мистецтво та чи варто взагалі це робити? Ювелірні прикраси мають впадати в око, захоплювати майстерністю виконання, зачаровувати грою форми та блиском каменя і до чого ж тут слова?

Але з іншого боку…

Слова у прем’єрних дописах допомагають мені пояснювати вам своє бачення і розкривати те, що інколи важко швидко розшукати за м’яким блиском срібла. 

Слова у відгуках дають наснагу та бажання продовжувати повзти уперед і вгору тернистим підприємницьким шляхом. 

Слова у книжках прочиняють безліч дверей до нових всесвітів та трансформуються в нові прикраси. 

Слова у відповідях з опитування висвітлюють наші сліпі зони та роблять розумнішими…

І на цьому поки що зупинюся, бо поточна тема найближчих двох тижнів вигулькнула саме з результатів опитування та ваших зустрічних питань, а ще — зі святкових  листівок «Дякую», особливого проєкту листопаду. Щодня підписую ці листівки: пригадую улюблені рядки або відкриваю навмання поетичні збірки, а потім пишу слова переконливої поезії на звороті листівочки та й відпускаю її до адресата. І скажу чесно — мені подобається таке заняття, бо слова з віршів останню тисячу днів латають мій дах. 

Мало що зі словами можна зробити настільки чистого й гарного, як використати їх за поетичним призначенням. Читати гарну книжку — це ніби очищувати в голові слова від зайвого лушпиння метушливого сьогодення та відпускати їх у небо, відпускати вільних від сум’яття, туги та зневіри. Відпускати слова, вірячи в їхню майбутню щасливу долю, в те, що колись вони знову потраплять на очі поетам, які назавжди захоплені життям у пристрасні обійми… 

Ой, та це ж вічна фабрика слів, що працює на двигуні вічної людської цікавості та жаги прекрасного у кожного в голові — чим більше до фабрики потрапляє якісного матеріалу, тим насиченішим стає наше спільне культурне поле. 

І ось тоді на цьому полі рясно виростають нові книжки, пісні, картини, фільми і, звісно ж, ювелірні прикраси. Виростає усе те, що складає складний орнамент людської ідентичності. Чим більше гарних та важливих слів ми обробляємо й запускаємо у небо, тим різнобарвнішими особистостями стаємо та тим більше зможемо залишити у спадок наступним поколінням. 

Навпаки, на жаль, це працює теж — цементування банальностей призводить до звуження і спрощення поля. І тоді ростуть суцільними нудними рядами бездушні «коди нації» та «наші днк», створені аж ніяк не для збагачення суспільного поля, а лише заради збагачення виробника.

З великими зусиллями відловлюю у власному полі шаблони і штампи, отримані за довгі роки усвідомленого життя. Не кожен потім відкидаю, є й корисні, але переглядаю постійно, бо варто покласти до фундаменту хоча б один фальшивий чи просто чужий камінь, щоб зробити усю башту ненадійною та недовговічною. До чого тут слова? Так саме словами й підписано кожну цеглинку. 

Можливо, сьогодні есе вийшло надто заплутаним, тож наприкінці пропоную вам невеличку розвагу. Як буде натхнення, придумайте фразу, яка розкриє сюжет малюнку, та напишіть її в коментарі, а потім за тиждень ми повернемося до цієї теми. Буду вдячна за цікаві слова!

 

e073989c7c2d0217d3ac6b158def563e.md.jpg

 

З любов’ю, Олена Маслова любовь

Lina2018
Вс, 10/11/2024 - 23:33

Подивилася я на цей малюнок і згадала пісню "Демони" гурту "Один в каное". Демони Де вони, де вони Тихі добрі слуги світлої моєї сторони? Де ви, де ви? Знаєте, мене обсіли леви Знаєте, тут Де я замітала, виступив бруд Де мої слуги? Де мої факіри? Де мої змії? Де мої шкіри? Демони-кати, демони-звірі Де вони, де вони засіли? Де вони засіли? Де я, де я? І куди пішла моя остання фея? Хто тут, хто тут? Вір або не вір В моїй голові віддає накази звір. https://youtu.be/10p6sjMyk0k?si=rpuFkCnve90qhogD
AnNo4kA
Вс, 10/11/2024 - 23:59

У паралельному всесвіті яблуко намагалося з’їсти Єву. Гусениця з Едему всіляко прагнула попередити про небезпеку, але спокусливі промови чудового плоду полонили прекрасну дівчину і вона стала жертвою. Іншими словами хочеться сказати, що в нашому світі, що в паралельному - "дівчата люблять вухами". Коли Єва отямилася, що незабаром буде внутрі яблука, дозволила собі відчути страх і пройди крізь нього, потім згадала про рекомендації Адама щодо дихальних вправ та фізичних навантажень, почала діяти в обраному напрямку і завдяки зусиллям вискочила із яблука неушкодженою. Підсумок(фраза): Працюючи ментально та фізично над собою, можна уникнути пастки.
Mikurianka
Пнд, 11/11/2024 - 00:00

"Яблуко пізнань вродило Єву!" Гарна вийшла, одразу з прикрасами, причесана та ошатно вдягнута. По виразу обличча Єви видно, що й знаннями про світ її нагородили, не дуже вона радіє але то вже навичка яка прийде згодом. Доречі хробачок теж вагою знань пригнічений, поки сумненький що яблучком ласував. Але і це мине, стане гарним метеликом &;)
LeTim
Пнд, 11/11/2024 - 00:05

Яблука спокуси, вони такі різні... Надкусивши моє, я поринаю з головою в чарівний бездонний світ, витканий із доброï магії слів та срібла. Скоро не чекайте-е-е-е...
LeTim
Пнд, 11/11/2024 - 00:37

То була позитивна версiя, а тепер бiльш реалiстична). Від iнтересу до запаморочення багато дрібних дiй, головне - вчасно зупинитись i не зробити той самий, фатальний крок.
celenitty
Пнд, 11/11/2024 - 05:28

Ну якщо це яблуко пізнання,тоді так:"Досвід не дається без болю". Сумно,але це так
evka
Пнд, 11/11/2024 - 10:02

Ну якось сразу згадалось: Curiosity killed the cat. Але ж у кішки дев'ять життів. І вона завжди падає на лапи. Справжня жінка. Все буде в нас добре, панянки.
valeriya
Пнд, 11/11/2024 - 10:05

Здається, що яблуко символізує істину життя та нашу Землю, а ця зубаста дівчинка - людство і те, що воно із своєю планетою і життям робить, начебто виборюючи правду. Бо вже від нього страждає будь - яка тваринка, навіть така гусениця беззахісною виглядає. Тож при такому ставленні Всесвіт з нами теж впорається, бачите ці остренькі яблучкіні зубки?
Julia777
Пнд, 11/11/2024 - 10:38

"Врятуй мене!! Я не хочу цього знати!!" - якось одразу прийшло в голову при погляді на малюнок...
Julia777
Пнд, 11/11/2024 - 10:55

Дівчинка дізналась, що світ - він різний, буває і дуже жорстокий. Вона хотіла б відмовитись від цих знань і жити безтурботно далі, як раніше. І вона може вирватись з яблука пізнання, відмовитись приймати ці знання, заблокувати пам"ять, достатньо викинути символи того, що вона дізналась, пережила - прикраси у вигляді зубів. Але чи треба це робити? Адже в них вона більш прибрана, тобто краща, досконала.