…і хоча точно не встигають повністю прийняти його до четвертого кварталу, пообіцяли ввести усі збори заднім числом, з 01.10.24. 
Для тих, в кого немає часу розбиратися в цій історії, скажу стисло: з 01.10 ми піднімаємо вартість прикрас мінімум на 10% (поки що робимо розрахунки і моделюємо різні ситуації), якщо не трапиться ще якихось приколів на кшталт подорожчання срібла, довших відключень електроенергії та стрибка курсу долару, до якого прив’язані усі матеріали. Без цього підняття ми вже не втримаємося на поверхні, на жаль.
Коментувати поточні колізії виживання бізнесу в Україні наново не буду: воно таке якесь сумне, та й писала раніше усі пояснення на сторінці ФБ «Ювелір України»:
«У тексті доопрацьованого законопроєкту 11416 тепер ми не бачимо головного ювелірного жаху – ставки ВЗ у 30% від продажу. Також немає і 5% ВЗ з банківських металів. Це добре, звісно, але ніяка не перемога, бо історія з військовим збором дуже нагадує анекдот про «купи козу — продай козу». Спочатку створюються великі проблеми, потім (за наявності помітної реакції) вони частково прибираються і так триває до наступного оберту можновладної машини.
Що для нас, підприємців, лишилося в законопроєкті цікавого? Підняття збору з зарплатні з 1.5 до 5%, а з усіх доходів на 3 групі спрощеної системи треба буде віддати додатково ще 1%.
Ніби й не багато, на перший погляд, але ці новації виведуть загальне податкове навантаження мого маленького білого бізнесу на ризикований рівень понад 25%, а також зменшать дохід робітників. Погодьтеся, це вкрай приємний бонус.
Неоновими літерами світиться, що держава категорично не зацікавлена у легальному розвитку малого ювелірного бізнесу, бо зручніше мати справу з великими гравцями, а не з купою дрібноти. Держава також показово не зацікавлена у збереженні й розвитку культури та ювелірного мистецтва, бо це ж не принесе напряму грошей саме зараз, а далі якось воно потім буде…»
Якщо буде цікаво дізнатися думку пана Гетьманцева, ідеолога сучасної фіскальної системи, чому так реформується оподаткування для дрібного бізнесу — можна прочитати у коментарях в телеграмі. Я там знову вступила в дискусію, хоча й клялася-божилася після останньої zoom-конференції, що «більше ніколи». Втриматися було неможливо, бо знову бідкання за нещасним Харковом з нібито щирим співчуттям та одночасно — міцна рука на горлі моєї справи життя. Ви ж знаєте, як я ставлюся до маніпуляцій щодо нашого прифронтового положення…
Я не опускаю руки і планую триматися стільки, скільки це потрібно, хоча й інколи сумую, що в мене нема чарівної палички, щоб зупинити ворогів країни ззовні та «корисних дурнів» всередині.
Плануємо завершити розрахунки найближчими днями, а ціни піднімемо 01 жовтня. Якщо є давні мрії — не відкладайте надовго.
Дякую, друзі, що ви з нами усі ці роки! Що б не відбувалося в цьому великому божевільному світі, пам'ятайте: Орінго все одно прикрашає, дивує, тішить і тримає свою маленьку срібну парасольку над світом краси. 
О.М. 
