Минулого тижня ми насолоджувалися першою частиною інтерв'ю з Юрієм Курилюком, а вже зараз я публікую другу частину. Цікаво, про що там йдеться?..

***

Цікавить питання огранок. Від чого залежить форма огранування сировини, як це відбувається? Що взагалі впливає на можливості огранувальника?

Перше — структура каменю, і друге — наявність спаяності, умовно кажучи. Сам камінь не однаковий за твердістю, у нього є місця, де він більш м`який і більш твердий. Коли ми кажемо: «По шкалі Мооса камінь має дев`ятку» — так, він має дев`ятку, однак на деяких ділянках може бути і шістка, припустімо. Причому, та ж ситуація і з кубічним цирконієм: він синтетичний, повинен бути ідеальним, але він не ідеальний, ідеального кристалу виростити майже неможливо. По-перше, для цього потрібно безліч часу, а по-друге — він виходить дуже дорогий. Для нашої промисловості це не має сенсу, це може мати великий сенс в, умовно кажучи, космічній чи військовій галузі, а для нас у камінні важливі не скільки властивості, скільки «зовнішність».

Для огранування бувають різні ситуації. По-перше, я вже сказав, кристал неоднорідний. За рахунок цього він може бути важким в обробці. По-друге, камінь сам по собі крихкий. Ці два нюанси створюють проблеми з огрануванням. От, наприклад, людина говорить: «У мене п`ятдесятидюймовий смарагд!» Але ми пояснюємо: ви узагалі можете, наприклад, отримати два-три каменя по два-три міліметра, тому що це кристал, який сам по собі в природі часто тріщинуватий. Коли знаходять чистий кристал, він зазвичай піднімається в ціні фантастично, він просто росте в ціні не на відсотки, а в рази. Що стосується нюансів з тим, наприклад, як з кристала отримати найкраще, найбільше огранування, то класично вказують радянську промисловість. На заводах огранувальник займався огрануванням. І зараз в діамантовій, наприклад, галузі так і є. А є ще людина, яка називається технологом. Це, так би мовити, дизайнер каменя. Він в голові уявляє, як це має бути, і іноді думаєш: ну, це ж зрозуміло, що так мало бути, а що ж я не вигадав це?

Каміння, що огранував Костянтин Залізко

 

А що саме робить технолог?

Він дивиться з різних сторін. Ніби все зрозуміло: дві пірамідки — два круга зробили. А де саме робити розріз, якщо робиться два каменя? Може, вийде один великий камінь? А потім він все одно заглядає всередину (або робиться віконце, якщо не видно), якщо камінь прозорий, видно включення. І от якщо він правильно розмітить камінь, він може втратити на масі, але виграти в чистоті, або просто розташувати камінь якось інакше, і, наприклад, розмітити так, щоб та чорна крапочка стояла десь у так званій периферійній зоні поряд з рундістом, і навіть її можна буде накрити крапаном.

Але якщо він невмілий технолог, то може розташувати таким чином, що цей маленький дефект п`ятдесят два рази в гранях відобразиться, і замість того, щоб бути з одним дефектом і потрапити в другу чистоту, камінь потрапить в низи. А різниця складає немало, чотири рази. От ця людина — вона фактично бог для каменю. І коли спитають, чи це гемологи, я скажу «ні», ця людина працює в своєму вузькому сегменті. Вона може бути гемологом, в ідеалі, а може і не бути. Ця вузька спеціалізація на сьогодні, на жаль, майже втрачена, тому що немає такого припливу каменів, людина втрачає вміння. Більш того, ці люди уже у віці, а нових у нас вже не вчать. Тобто коли ми кажемо щось на кшталт «Давайте відновимо певну промисловість», то вибачте, промисловість можна, але потрібно, щоб у ній хтось працював.

 

Тобто огранувальник наразі має бути і технологом, бо окремо технологів меншає, практики у них меншає?

Здебільшого фактично в багатьох напрямках, особливо в кольорових каменях, це одна й та сама людина. Він сам дивиться, і сам гранує. Або йому говорять: покладемо грані так. Не питання, покладемо, буде виглядати ніяк, але ви хотіли…

 

А чи існує ранжування на дорогі огранки і дешеві огранки, чи такого не буває? Я зустрічала, думки, що круги це просто, круги це дешево, а от «груша», «серце» — камінь зразу дорожчає. Чи є така кореляція?

Якщо ми говоримо, про просте огранування, коли ми кладемо прямі грані, то питання в розмірах і матеріалі. За турмалін, який просять зробити як паличку не один на два, а двадцять міліметрів на один міліметр, не кожен огранщик візьметься, просто скаже, що не буде братися за таку роботу, тому що можливість сколоти цей камінь під час доведення до ідеалу може бути 90%. Тут бувають нюанси, пов`язані з геометрією — якщо вона складна, то буде дорожче. Є ще так звані негативні грані, коли одна пряма, а інша увігнута. Ця огранка називається «конкейв» , вона, скажімо так, дає морозний ефект, ефект неповної прозорості, візуально може збільшити камінь чи зменшити. Є ще питання різноманітних прорізів і воронок — і наскрізних, і просто заглиблених, зараз їх насправді дуже багато.

Якщо раніше симетрія була загальноприйнятою, то зараз, оскільки ми розширюємося в нашому розумінні форми, ми намагаємося робити шось цікаве з формою. Додати елементи увігнуті чи висвердлені, наскрізні отвори, які іноді навіть чимось заповнюються, додаються якісь елементи. Це можна називати огрануванням, але тут використовується свердління лазером. Це дає абсолютно несподівані результати.

При цьому круг не таке вже й стандартне огранування. Буквально цього року був презентований камінь за перетином да Вінчі. Тому така огранка має безліч різновидів. На сьогодні дорожча не огранка, яку повторять, а ідея. Все отримає той, хто її придумає, презентує і почне працювати.

 

А чи патентують огранки, чи є така практика?

Наскільки я знаю, ні. Питання цікаве. Ось огранка, яка була використана в каблучках PASQUALE BRUNI — Sissi, де верх кабошонований а низ гранений: в деяких джерелах таке ж точно огранування знаходиться ще на початку століття. Самі по собі форми не патентують. В кольоровому світі люди роблять будь-які огранки. В діамантовому діляться: один робить корону, інший павільон, хтось доробляє рундист, хтось робить фантазійну огранку, багет, грушу, маркіз.

PASQUALE BRUNI, каблучка Sissi. Рожеве золото, аметист, діаманти

 

Ринок діамантовий і попит доволі усталений. Ми звикли до того, як камінь має виглядати, нам хочеться, щоб було видно, що от він діамант, такий, який має бути. А все-таки чи є шанс на те, що ринок відійде від цієї класики?

Діаманти гранять в круги, бо це найбільш вигідна форма. З октаедра зручно робити круги, вихід придатного складає 40%, 30-35%. В кольорових каменях вихід придатного в найкращих випадках при хорошій сировині — 25%. Крім цього, круг це маркетингова позиція, звісно. Я думаю, що ринок не буде змінюватися. Ринок діамантів, хоч і не монополізований, монополії De Beers уже не існує, але він картелізований. Існує Rio Tinto, BHP, "Алроса", De Beers, і вони так чи інакше намагаються тримати ринок по вартості сировини. Далі, основні огранувальники — тільки індуси. У них існує промисловість і вони її підтримують. Індійські компанії — 90% ринку дрібного товару. І ті, і ті живуть не тільки за свої кошти, а й за кредити і все інше. Це гравці серйозних фінансових витрат, і руйнувати свій ринок, відходячи від круга, який дає найбільший вихід з сировини...

З іншого боку, з кругом жити сумно… Тоді починається: давайте на кругу поставимо додаткову грань. Це вже нова огранка? Нова! Давайте зробимо, як робить Swarovski з куб.цирконієм, не 57, а 88 граней? Окей! Далі, у нас є великі залишки каміння, яке неможливо погранити кругами — давайте зробимо зрізи. Не хочете білих каменів? Давайте продавати ті, в яких є включення, чорні включення в білому камені — це вже не брак, а цікавинка. Так само жовті камені… Далі пішла мода на браслети з багетами: огранка простіша, але калібровка багетів і "принцес" коштує дорожче за круги.

Ми мало знаємо цю тематику не тому, що в світі вона не розкручена, а тому, що до нас мода доходить не одразу. Огранки існують, їх дуже багато, вони існували і в радянський час на підприємствах. Були цікаві трикутники зі східчастим низом, оригінальної форми… Але на кожен тип сировини є найбільш вигідна огранка, і на діамантах це якраз круг.

 

 

Swarovski Leaf Cut Zirconia, фантазійне огранування

 

До речі, про вигідність. Є певна думка, що діамантова сировина не дуже дорога, а платить покупець більше за маркетинг. Чи це так?

Спірне питання. Адже щоб видобути діамант, потрібно використовувати великі фінансові ресурси, базу по видобутку. Справа в тому, що навіть сьогодні канадське родовище уже 2 чи 3 рази за останній час було в новинах, бо там видобувають найбільші діаманти. Вони видобуваються виключно кар’єрним методом. Дешеві діаманти — це Намібія, Зімбабве, там вони видобуваються, де промито річкою, в Намібії — припливом. В цій галузі дійсно закладено великі кошти. В Австралії родовище Аргайл, що якийсь час виробляло найбільшу кількість ювелірних чи майже ювелірних діамантів світу, на сьогоднішній день вже відпрацьоване. Трубки мають конічну форму, і вони зменшуються. На сьогодні кількість діамантів на ринку загалом, скажімо так, задовільняє більш ніж достатньо потребу цього ринку.

 

Добре, а чому, якщо все це на ринку існує, його так мало в Україні? Немає попиту?

Неможливо ж привезти пару чи десяток каменів, треба привезти палетку. У нас ніхто не буде інвестувати в це, це ризик в таких обсягах. Те ж саме з кольорами, до речі. Є ті, кому цікаво, вони хочуть і нібито готові, але ніхто не може запропонувати їх прямо тут. А купувати каміння по інтернету — це взагалі окрема тема, про це можна говорити безліч, це просто фантастично. Люди так купують камені, і ми навіть іноді купуємо, нам цікаво, чому так дешево. Коли купуємо — розуміємо, чому.

Діамант Argyle Everglow вагою 2,11 карата, знайдений на родовищі Аргайл у 2016 році

 

Ви провозите каміння повністю легально, не ховаєте каміння по особистих речах чи ще якось... Чому саме такий вибір, працювати чисто і легально? Це непопулярне рішення.

Ані я, ані мої компаньони не відрізнялися бажанням вирішувати питання «по дзвінку», нелегально. Ввізне мито тоді складало 2%, а ПДВ при цьому можна було повернути, це було вигідно і нормально. Так і склався нормальний український бізнес. І зараз платити податки — це не непосильна ноша, все тут можливо робити по-чесному.

 

Тоді дивно, чому багато дистриб’юторів обрали займатися контрабандою…

Це треба запитати у цих людей. Наша перша посилка була на $248, ми з Індії отримували товар. Друга — на $500. Правда, і якість того товару була відповідна. Але ми так починали, далі нарощували оберти. У нас була ідея створити в Україні склад, ми не хотіли торгувати товаром, якого ще не маємо на руках. І щоб усе працювало так, як повинно. Платити податки — це нормально і вигідно. Возити контрабанду, щоб зекономити? Ну, хіба діаманти (сміється). Зараз мито складає 10%, і від ціни діаманта це велика сума. А кольорові камені… Ми сенсу і тоді не бачили, і потім. Може, не хочуть займатися «макулатурою», документами?..

 

Який камінь запам’ятався Вам найбільше — є такий випадок?

Поліхромний турмалін я пам’ятаю… Кожен камінь не тільки важливий як сировина, ще і як його огранують, як гармонійно він буде виглядати. Розрізаний навпіл зелено-червоний камінь — для мене це було дивно, хоч я для себе потім геологічний процес зрозумів… Там розчинялося, там ні… Але виглядало неймовірно. А так, чесно, бувають вражаючі випадки, а потім вражає щось наступне. Але той турмалін я пам’ятаю дуже добре.

Найдивовижнійший для мене був діамант зі зміною кольору. Мені показали його, я не міг в це повірити — він змінював колір при зміні температури. Я був упевнений, що це шахрайство, але людина каже: «Бери запальничку, дивися». Дійсно, змінює колір, і до цього каменя є сертифікат GIA. Я був щиро вражений, такого я ніде не зустрічав.

Ще пригадую, ми купили вперше, вирішили подивитися, болдер опали. Там була пара і був ще один камінь, він підходив до пари. Це недешеві камені, сет коштував близько семи тисяч доларів. Купили сет, чесно його продали, хоча розлучатися з ним не хотілося… Після цього я вже два роки нічого подібного не зустрічав, ті опали були надзвичайні, nuts-опали, як горіх разколовся на дві частинки. Дуже часто в болдерах багато коричневого, а тут в одному була біла частина, в іншій її не було. Одна частина більш декоративна, інша більш «опальна». Поки що жодного разу такого не бачив.

Nuts опал з Австралії, що виставлений на аукціоні opalauctions.com

 

Ви часто буваєте на ринках, на виставках каміння. Які це емоції?

Звісно, коли береш до рук справжній австралійський чорний опал, це незабутньо. На виставках цікаво дивитися навіть не скільки огранки, скільки самі мінерали, вони вражають більше. Тобто коли ти бачиш, як ростуть кристали, як проростає кварц, наприклад — не так, як ти звик це уявляти і бачити… До речі, зараз внаслідок потепління сходить сніг в Альпах, і на нас чекають нові відкриття покладів. Цікаво, як там формувалися камені, що там залягає зараз.

 

А у гемологів виникає якийсь зв’язок з камінням? Любов з камінням, так би мовити?

Так, звичайно. Найцікавіше, що у нас часто бувало, що камінь не хотілося продавати. «Ладно, поставимо ціну, щоб ніхто не купив!» А тут приходять і кажуть: «Нам би ось це, скільки? Давайте!»
Є у мене перлина, яка продалася, але вона була дуже класна… Чому я люблю її? Це чорна перлина. Мене попросили знайти щось типу груші, барочної форми. Я думав, насправді, що це легко: піду по ринку в Гонконзі, знайду — там цих груш безліч просто! Ходжу, ходжу, груш немає. Якісь знаходиш, питаєш ціну, розумієш, що там далеко до того, щоб я її купив. Мені кажуть, що в чорних перлинах, навіть культивованих, дуже рідко зустрічаються неправильні форми. В самих молюсках, в тих, які культивуються, кладеться затравка. А в молюскові випадково, самі по собі утворюються окремі перли, про які люди не знають. От вони і виходять неправильної форми. Це називається кесі або кеші. Вважається, що перли можуть рости не тільки на затравці, але щоб отримувати постійно повторюваний результат, вона потрібна.

Перлина кеші. Більше таких перлів можна побачити на cmw-pearl.com

 

Тож знаходжу нарешті дві великі перлини, одна дуже подобається, але для клієнта вона дуже дорога. Перелив синього-фіолетового-зеленого по ній був неймовірний, закручений такий по всій поверхні… Я одразу побачив її у виробі: не закріпленою в прикрасі без руху, а щоб вона тремтіла, бо там все задоволення було в переливі кольору. Не зміг піти, і вирішив купити її собі. Рік тому це було, ми зробили з неї підвіс, і здається, його вже немає. Недавно попросили знайти ще пару таких, на сережки… Звісно, це неможливо. А взагалі, щодо любові - з камінням може бути тільки взаємно. Це як кохання, яке не можна пояснити.

 

***

Ми дуже вдячні Юрію Львовичу за цю довгу і змістовну розмову. Дякуємо, що приділили час і увагу! Особисто я отримала велике задоволення і дізналася чимало цікавого. І поставила перед собою безліч нових питань щодо каміння і ювелірної справи...

А ви дізналися для себе щось нове?..

 

Спілкувалася Анастасія Орінго