Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Кримська магія спогадів

Мої спогади про Крим щемкі та ніжні. З кожним роком наприкінці літа в серці починає шуміти море, а у перший тиждень вересня так взагалі пробиває до сліз — до моря додається жива музика, на яку підсадив мене Коктебель. 

Не планувала починати писати щотижневі есе, але настрій так швидко покотився до осені, що відчуваю нагальну потребу пошукати щось для рівноваги. Тому й вирішила зробити приємно собі й вам, та присвятити цей тиждень кримським спогадам та мріям про кримське майбутнє.

Почну тихо й лагідно...  Витягну зі шкатулки намисто з мушлями, подивлюся на картини, які купила на набережній і витягну з сейфа диск зі старими фото й відео. 

 
75ba451a69844d90a26a4922220cc8d2.md.jpg
 

Тепла магія спогадів заколисує, перекриває стрічку новин і ось я вже сиджу на березі моря.

За спиною мелодія підіймається в глибоке фіолетове небо та лоскоче повнопикий Місяць. Людей навколо майже немає — усі там, де яскраве світло, гучний саксофон та гомін курортників, розігрітих пивом та вином. 

Серце сповнене любові до цього магічного світу. Я загадую якісь кумедні легковажні бажання і на кожне з них кидаю камінчики у вічне море. Пам’ятаю тільки останнє бажання: кожного вересня у повню зустрічатися з Чорним морем. 

Після 2011 року я двічі зраджувала свою мрію, весь час щось відволікало і у жовтні казала собі — ну наступного року точно поїду до Криму. А потім прийшов 2014 рік… У морі біля Коктебелю лежить камінчик, який продовжує мене кликати. 


+ + + 

Цілий день
​море накочується і відступає,
​кидається чайками,
​ніби серветками в офіціанта.
​Цілий день
​вона нарікає і свариться,
​жаліє себе,
​зневажає.

​Цілий день
​солона вода
​перевертається від безсилля.
​Цілий день
​пісок осідає
​в моря на піднебінні.

Цілий день
​вона ходить берегом,
​гнівно топче
​намоклі газетні шпальти піску.

​Сидить на березі,
​розбирається з гнівом у собі.

​І море теж –
​сидить, розбирається
​з кораблями в собі.

(Сергій Жадан)

 

40d9ac8dc1a90811b2a806af6974ce17.md.jpg

 

Вечір ностальгії допоміг, перегляд родинних фото заколисав і на серці стало легше.

Але я з задоволенням прочитаю, що гукає вас у Криму і в якому місці чекає той камінчик. Як і завжди — це питання накличе щось приємне за тиждень. 

О.М. любовь

 

primula
Пнд, 02/09/2024 - 23:31

Заповідник "Мис-Мартьян" і тиждень зональної практика ботаніків, проведений там. Вперше, мені, що виросла у Карпатах, більшість видів рослин треба було справді визначати за ключами Визначника, а не розслаблено посміхатися, бо й так упізнаю. Звивиста щебниста стежина до безлюдного скелястого пляжу, узбережжям від міста до нього було би десь кілометрів 4-5. Вечірні співи під гітару, багато сміху та деруни на вогнищі, коли раптово закінчився газ у балоні для плити. Цікаво, чи ще зберігся цей шматочок природи та моєї юності, чи вже зруйнований як і багато прекрасного, що вже назавжди втрачено за час окупації. Є й інші спогади - ніби-то український Артек в якому на "дискотеці" усі танцюють однакові рухи, а україномовним дітям у п'єсах дістаються ролі без слів. Навіть думки не було що в цьому щось не те, а потім, коли відсутність російської мови у меню Макдональдса неначе жахливо дискримінувала когось із інтернет-коментаторів то згадалося. Дуже затишний парфюмерний форум, який у 2014-му адміністраторки з Севастополя спершу зробили категорично аполітичним, але, насправді, просто чужим, де всьому українському дуже не раді. Потім дізналася, що одна із цих "феєчок" була офіцеркою збройних сил України, з тих, хто зрадив присязі. Але я не хочу щоб наш любий Крим асоціювався із тими деталями, які туди притягнули зайди із-за поребрика та ті хто мріяв тути перебратися, але полінувався придбати собі квиток. Я хочу щоб Мис-Мартьян вцілів і туди знову можна було навідатися. Надто вже багато місць, із якими так більше не вийде(
Kell
Втр, 03/09/2024 - 05:17

Мій найособливіший спогад про Крим пахне солоними бризками, торкається серця боязким подихом вітру, зігріває ласкавим вечірнім сонечком. Мені 20, мене обіймає коханий, Чорне море шепоче, що все буде ґаразд, а майбутнє виглядає чітким і зрозумілим, радісним та світлим. Кожного року ми відпочивали у кемпінгу в селі Рибаче, це було незмінною традицією, яку, здавалося, ніщо не могло порушити...і хоч вже 11років минуло з нашої останньої зустрічі, я знаю що там, на березі Чорного моря, мене чекають. Я чую м'який поклик моря, і мені здається що наша зустріч вже близько:)
Ясминка
Втр, 03/09/2024 - 20:05

А мої камінчики з Криму лежать у Сонячній Долині біля Судака. Бо там, у цьому маленькому селі, що сховалося у затишній "чаші" великої долини залишився будинок мого батька... А зараз там роки хазяйнують. Неймовірно сумую за Кримом, хочу повернутися після його звільнення. А ще, трохи моїх камінчиків лежать біля Генуєзської фортеці у Судаку, та на затишних вуличках Євпаторії. А матеріально ті камінчики залишилися у нашій квартирі у Харкові -- от би встигнути повернутися та забрати...
Nifli
Втр, 03/09/2024 - 23:22

Колись об'їхали весь Крим... Починаючи з весільної подорожі) Років 15 поспіль там відпочивали. Мої особисті місця сили: розкішна природа навколо Форосу, неймовірні дикі пляжі (поряд з "урядовими" дачами), містичний й чарівний Мангуп-Кале (де збиралися усілякі чаклуни, маги, йоги тощо), Байдарські ворота разом із форосьською церквою (де мої молитви нарешті були почуті й ми нарешті маємо довгоочікувану (впродовж 7 років!) донечку... І мега-толерантний Симеїз - справжня Мекка для всіх, хто не вписувався за поглядами та ідентифікацією в совкову систему цінностей... Й особливо - наше вже рідне Оповневе (десь посередині між Симеїзом та Форосом), де нас завжди зустрічали тутешні мешканці як рідних - і дійсно за 15 років вже стали членами нашої родини: доня досі сумує за кримсько-татарською родиною, що гостинно нас приймала, і щиро вважає їх своїми родичами... А ще - Ялтинський зоопарк! На той час один із перших у країні такого рівня, де тварини виглядали дійсно доглянутими й принаймні не сумними.
Anna-Maus
Ср, 04/09/2024 - 15:12

Нажаль, я відвідала Крим лише раз в житті - в 2007 році відпочивала в селище Міжводне біля Чорноморська на Тарханкутському півострові, тому найяскравішим спогадом про Крим для мене є коротка поїздка на Тарханкут. Як же там було гарно! Колір моря навіть неможливо передати словами. І така свобода всюди - і у безкрайньому степу, і в бірюзовому морі. Сподіваюся, це була не остання моя зустріч з цим вражаючим куточком Крима...
Anastasiya
Пт, 06/09/2024 - 09:50

Море…море - рідна моя стихія, бо народилася і все життя прожила в Одесі. Місті, на березі Чорного моря…І курортами мене не звабити, рівно як і морем. Але є в Криму те, що захоплює, кличе, і змушує серце битися швидше - то гори. Гори, яких ласкаво торкається море… і на перетині цих двох стихій, серед простору і повітря, гір і дерев, моря і солоного бризу моє серце відчуває себе водночас і великим, як космос, і маленьким, як піщинка. Той медитативний стан, який я відчуваю, перебуваючи в Криму серед природи, це те, заради чого мрію туди повернутися. А поки це неможливо, я знайшла для себе іншу розраду, а саме - збираю колекцію раритетних фотолистівок з Кримом. Моя найстаріша і найгарніша серія - 1955 року. Вона дуже перегукується з підвісом «Путівник шукача пригод», і здається, що гори Криму і гори Толкіна мають багато спільного) може, дракона, що спить, але прокинеться, і поможе нам у вирішальній битві. А поки тиждень Криму триває, хочу запросити усіх, кому цікаво, роздивитися мою колекцію листівок з Кримом на форумі)
aslvle
Пт, 06/09/2024 - 10:48

Anastasiya, шикарні раритети, із задоволенням розглянула, дякую за таке чудове захоплення та за надану можливість насолодитися його результатами. Крим 1955 року - вже майже стародавній (багато чого не збереглося, особливо, природа в тому вигляді, цивілізація робить своє, а з 2014 - ще й сусіди...). І підтримую: гори Криму - то справжнє місце сили.
Soko_Lova
Вс, 08/09/2024 - 15:23

А у мене два яскравих епізоди життя, пов'язані з Кримом. Вони викарбували помітні сліди в моїй пам'яті, до яких я повертаюся час від часу. Перший епізод: це відпочинок в санаторіях Севастополя і Євпаторії, коли навчалась в школі. Особливо крутим був відпочинок в "Будівельнику" поруч з Херсонесом. Мені було 13, нам дозволяли протягом дня вільно гуляти містом і відвідувати Херсонес. Тож в древньому місті я гуляла чи не щодня... А ще познайомилась та подружилась із цікавою пенсіонеркою Зінаїдою Волоимирівною. Й ми щоранку вдвох робили ранкову зарядку на причалі Санаторію. А другий епізод, це походи горами Криму з друзями в 2010 та 2012 році. Один похід був у травні, інший - восени, у вересні. Тож красу кримських гір та ліс я побачила в різну пору. То і килими первоцвітів на лісових галявинах біля дзвінких джерел, і хащі дикого терену серед золотавих дерев у горах. І хмари, які простягаються у підніжжя гір...
Янка Лекич
Вс, 08/09/2024 - 18:51

Мої камінчики в оксамитовому нічному небі гірського селища Генеральське, у вигляді зірок, кількість та яскравість яких зачаровує, наче фізично, підіймає тіло вгору. У кришталевих косах водоспаду Джур - Джур, в несамовитій тиші гірських галявин, де зустрічаєш схід прадавнього сонця. На самому верху Дімерджи , куди йдеш, клянеш все на світі, а потім, дивлячись зверху навкруги, прославляєш та благословляєш все, бо дух твій і серце стають розміром з Всесвіт. Слизькі мармурові сходи до Співаючих печер Мангупу забути просто неможливо. Як зараз, пам'ятаю те почуття: стоїш біля стіни печери та співаеш "ОМ", і сила вібрації відштовхує тебе від мармуру, тримає в приємному напруженні. В такі хвилини розумієш, що немає порожнього простору, все сповнено енергією, все вібрує, відлунює, підтримує, поглинає...... Моє море, моє сонце, мої гори, солодкий інжир, дика ожина, виноградники, кизил, з якого варили варення. Крим це повна чаша, він, навіть, просторово має враження округлості, бо все в ньому є. Тільки нас зараз там нема, нема фізично. А серце... серце і досі збирає на пляжі Сонечногорська камінці, на яких згодом з'являться малюнки....