Цього тижня в нас дійсно було дуже багато квіткового контенту, як і обіцяла на початку тижня. І завершать його ваші розповіді про особливі квіти.

Жалкую, що я не справжня чарівниця і досі не вмію за помахом чарівної палички виправляти великі та маленькі життєві несправедливості, навіть не зможу видати книжку, де будуть усі ваші історії та фотографії, які розчулюють, тішать, захоплюють... Тому нехай вони тихо пливуть хвилями безмежної мережі на маленькому човнику Орінго, і одного дня хтось, кому вкрай потрібне рятівне коло, зможе їх знайти. 

Наталія Богданівна (primula): … в березні мені постійно згадується фото крокусів, яке у 2022-му прислала мені на День народження подруга, яка щойно лиш евакуювалася із Ірпеня. … Це історія про людей які повернулися відразу після розмінування, відремонтували дім та продовжили садити квіти і мені хочеться щоби всі хто зараз не вдома, теж мали таку можливість якомога швидше.

Лідія Романівна (liddi): … якщо спробувати згадати якусь цікаву й особливу історію про квітку з мого життя - то вона не про квітку, а про ананас :D Коли я була малою, мій дядько жартував, що до квітів я ще не доросла, і коли жінкам з родини дарував квіти, то мені дарував... ананас. Я не жалілась, бо це один з моїх улюблених фруктів. … Закінчилась ця історія десь в років в 16, коли він уже презентував мені букет троянд на день народження. Але до ананасів в мене все ще особливе ставлення і в тому числі асоціюються вони у мене з квітами))

Юлія Анатоліївна (Julia777):  Квіти люблю майже всі, але особливо трепетно ставлюсь до тюльпанів. Для мене це символ весни і рідного дому, адже ці ніжні і яскраві квіти першими розквітали на клумбі моєї баби. Приїжджаєш у "сімейне гніздо" весною - а біля хати червоні і жовті благородні квіти тягнуться догори... 

Алла Сергіївна (allavoytenko): … є одненька рослина, яка вже років 20 зі мною. Це Монстера Альба, яку я придбала у день нашого міста на виставці-ярмарку рослин малесеньким живцем з одним листочком. За цей час вона зростала і змінювалась, багато разів "омолоджувалась", а минулого року була повністю почеренкована і роз'їхалася по різних містах України. Залишився малесенький живець, який вже перетворився на молодого монстрика, що знову буде жити і розвиватися (як і наше місто) попри все, що відбувається, бо ж повинне бути у житті щось незмінне. Для мене це символ життя і один із символів мого Харкова.

Тетяна Григорівна (ши тцу): 16 років тому назад чоловік подарував мені на 8 березня квітучу Клівію, з тих пір не було цвітіння ні разу, я і не чекала, бо в квартирі з опаленням неможливо дотриматися температурного режиму для цвітіння. І от минулого літа в спеку вона зацвіла, я якраз була після операції, як же моя квіточка мене здивувала і порадувала! Рослини все відчувають і відповідають нам взаємністю!

Тетяна Вікторівна:  Свого часу, коли ми зустрічалися з майбутнім чоловіком, одного вечора, коли ми не домовлялися про зустріч, мене чекав сюрприз. Він привіз мені власноруч вирощений кактус з довгим білим бутоном, який повинен був от-от розкритися. Не знаю, яким дивом рослинка витримала поїздку у 17 км, але у той же вечір відбулося диво - народження прекрасної білосніжної квітки. Фотоапарат у мене тоді ще був з плівкою, вільних кадрів, на жаль, не лишилося, тож я вирішила намалювати квітучий кактус та подарувала йому малюнок на згадку. 

Олена Володимирівна (olenabuglova): Я дуже люблю бузок. Цей короткий період пізньої весни, коли він квітне - просто шматочок щастя. Це занурення в дитинство, у шкільні роки, у пору, коли навчальний рік закінчується і попереду - цілих три довгих місяці літа. … І для мене бузок - як нагадування про те, що треба жити тут і сьогодні, не відкладаючи нічого на потім, бо, як сказала Ліна Костенко, "не час минає, а минаєм ми". 

Надія Олексіївна (nadiya-ye): В школу в перший клас я пішла з букетом айстр. Різнокольорові фіолетові, рожеві, гарні айстрочки були дбайливо загорнуті в газету, в косу вплетен великий білий бант, все святково і охайно. Разом зі мною в перший клас пішли два моїх друга. В них були такі самі букети, в таких самих газетах. І от в якийсь момент нам стало сумно на лінійці і ми почали тими букетами битися. Батьки коли втрутились, то квіти були вже не такими святковими і охайними. О такий веселий був початок школи..

Олена Павлівна (Kell): Я теж розповім про бузок. Бо це квіти, які мені приносив коханий на самому початку наших відносин . Можна що завгодно купити у магазині, будь-які найекзотичніші і найдорожчі квіти... проте найцінніші для мене саме ті бузкові, дикі і несподівані букети, заради яких він лазив через сусідські забори і втікав від собак:)

Ольга Дмитрівна (0672955737): Я люблю ВСІ квіти ) Але мої спогади будуть теж про бузок... коли вже зустрічалися з майбутнім чоловіком, він повертаючись з риболовлі приніс мені ТАААКИЙ букет бузку, що в господарстві були задіяні всі 3-х літрові банки. Це було казково... По всій кімнаті стояли ці букети...

Марина Павлівна (Cleona): Дуже недавно я познайомилася з магнолією, квіти якої нагадують мені екзотичних пташок, які прилетіли з якогось райського вирію. Мені навіть повезло побачити не окремі дерева, а цілий сад квітучих магнолій, що ніби був вкритий рожевою хвилею квіту. Ця незабутня картина була ніби сном, а не реальністю.

Марина Володимирівна (Maryna): …найбільше танців було з одним із ірисів) Якось зимою ми їхали звичайним маршрутом за спеціями, дорога пролягала посеред крутих, каменістіх, лісних пагорбів. Вниз-вверх, вниз-вверх, каплі дощу барабанили по машині, я дивилася у вікно. Аж раптом мені привиділася фіолетова плямочка, яка здалася квіткою. Кажу чоловіку «гальмуй, там квітка!», а гальмувати ніде – там вузька дорога із забором безпеки, щоб машина з пагорбу випадково не звалилася) довелося їхати ще десь кілометри два, щоб можна було зупинитися. Хапаю зонт і побігла, дороги в лісі не має, якось лізу, біжу, спотикаюся, їду ногами по багнюці, добігаю до місця – а там кущ ірісу! Та ще й такого що я не просто не бачила вживу в дикому виді, але його взагалі немає у довіднику серед усіх диких ірисів що є у країні! 

Еліна Альбертівна (Lina2018): … Колір мого дитинства - рожевий. Це колір пелюсток сакури, яких раніше було значно більше. Вони вкривали усі тротуари старого Галагова, рожевий вітер щедро сипав їх на дахи будинків та машин і перетворював на якийсь час місто на картинку з японського аніме. Але, що таке справжнє буяння фарб, кольорів і запахів, я зрозуміла тільки у бабусиному палісаднику. Бабуся була фанаткою півоній і жоржин. З того часу люблю білі півонії за витончені красу і запах. Саме у бабусі вперше побачила дицентру, з якої майструвала собі сережки, і флокси, у яких квіти солодкі на смак. І зрозуміла, що означає "алий колір", тому що саме цього кольору пелюстки справжнього маку.

Вікторія Анатоліївна (Vikiviki): Я люблю іриси, або півники! Вони такі різні! Одна квітка виглядає зовсім по іншом,коли вітерець трепоче пелюсточки. Вічний рух життя. Недарма їх малювали Ван Гог та Моне. А особлива квітка для мене, маленький пустельний первоцвіт, який мені привіз майбутній чоловік! Вже 38 років він лежить між папірцями листа і, не дивлячись на буремні часи, завжди зі мной. Я втратила малу батьківщину, рідню, домівку, а квіточку ні!

Наталя Володимирівна (Tata_Od): … особливою квіткою вважаю скромну ніжну матіолу. Вона росла в садочку моєї бабусі і щоліта я насолоджувалася її ароматом. Ця квітка може й не така примітна, як інші, але її чудовий тонкий аромат безсумнівно виділяв її у садочку. Але не тільки за аромат та ніжні квіточки я люблю матіолу. Коли всі справи по господарству були перероблені, ми з бабусею смажили насіння, сідали на лавочку біля садочку та спілкувалися. Вечір, бабусин затишний вельветовий халат (вечори були прохолодними), тепло насіння в кишені та її тихий голос….Нічого душевнішого я не пам'ятаю. 

Тетяна Володимирівна (Mikurianka): … Літо, димка жари, стрибунці вистрибують в бік в траву прямо від ніг в шльопанцях, пахне одночасно сіном яке сохне на сонці, близьким хвойним лісом і стадом корів що його женуть з сусідського села до річки. Річка так, гучна назва, нам, дітям, вона по груди а шириною метри три. … Літом в ній плавають маленькі риби, діти і гойдаються квіти жовтого латаття. Ми, діти, знаємо що ті квітки чіпати не можна, вони належать водоймі і не існують окремо від неї, окремо від літа і відчуття спокою. 

Таісія Григорівна (Tais): Дуже люблю різні квіточки! Вражають весняні першоцвіти, бо вони попри холоди, квітнуть та своєю тендітною красою стверджують життя! Квітучі сади мене заряджають такою романтикою та відчуттям свята! З малого дитинства запам'яталися мамини ароматні нічні Фіалки, горді Жоржини та килими Чорнобривців. Були ще якісь квіти на високих штеблях, де о восьмій вечора на очах розквітали жовті бутони. А ще батьки навчили любити квіти степу. Обожнюю ці різнокольорові безкрайні простори. А є й найбільше улюблений- Воронці- це степова вузьколиста Півонія. Вони занесені до Червоної Книги України. 

Ольга Олександрівна (Лелеока): Більше люблю квіти в природі, аніж у букетах. Милують мене квітучі акації та липи, коли стоїш під деревом і дивишся на просвіт на небо. Обожнюю гуляти луками, де поміж трави виглядають миколайчики, конюшина, безсмертник, деревій... А найулюбленіше місце, куди, на жаль, від початку повномасштабного вторгнення не поїдеш це 1,4 години електричкою від Харкова, а там за посадкою спуститись у ярок: волошки, алтей, звіробій, материнка, чабрець, суниці, .... 

Світлини усі з весни 2022 року. Тоді мої квіти мене втримали на останніх нитках ясного розуму. Тримають і надалі. А от про гладіолус з 2021 року колись потім розповім...

Відгукнулася сьогодні у якості сюрпризу гілочка сакури, підвіс "Ханамі 2". Вітаю Вікторію Анатоліївну з пришестям ніжної срібної весни! 

О.М.