Простір Орінго має одну чудову особливість: примагнічувати не просто людей, а особистостей. Тішуся тим, що маю можливість бути причетною до спільноти і використовувати площадку нашого новинного журналу ще й як майданчик для просвітництва. А справа ось у чому…
Памʼятаєте, колись ми з вами обговорювали долю українського руху зі спортивної гри «Що? Де? Коли?»? З 2019-го року багато чого змінилося: Ліга Українських Клубів розірвала всілякі звʼязки з першоджерелами, адже гра за час становлення пішла далеко за межі московської монополії. А весь рух неймовірно солідаризувався щодо того, як і навіщо ми граємо. Зараз ЩДК-турніри це не лише спорт і герць розумів, але й украй важливий інструмент волонтерства, українізації, консолідації зусиль на утримання незалежності. Адже спільнота чималенька, дещо розпорошена по світу, звісно, але все одно єдина.
Навіщо ми граємо? По-перше, бо ми це любимо. І це тримає нас при здоровому глузді, авжеж. Хтось вишиває, хтось бігає марафони, хтось грає у відеоігри, а ми збираємося онлайн чи в клубах метикуючих по всій країні і шукаємо відповіді на запитання. А по-друге, тому, що це можливість підтримати військо. Переважна частина турнірів від українських редакторів має благодійну складову. Гроші перераховують на потреби підрозділів, з внесків купуються автівки, медикаменти, засоби РЕБ, дрони тощо. А що саме ми граємо? Тепер це не просто виграшки. Кожен український редактор ЩДК зараз усвідомлює цінність «ефірного часу» та важливість інформації. Тому, якщо зʼявляється можливість звернутися одразу до сотень гравців, робить це правильно. У запитаннях в рази побільшало українських реалій, причому кожен автор намагається знайти щось цікаве, непересічне. У підсумку — пишемо й граємо чимало концептуальних турнірів, дізнаємося про те, про що раніше й не чули, збираємо гроші на захист і щоразу лишаємо ігрову залу з натхненням боротися й триматися надалі.
Бізнес-ліга зі ЩДК, м. Одеса (фото з мережі Facebook)
А ще якось я розповідала вам про альманах «Перший вінок» Наталії Кобринської та Олени Пчілки? Так ось, теперь можна повернутися до того, з чого я починала цей есей: до моєї вдячності Орінго за можливість висловлюватися. Справа в тому, що з минулого року я започаткувала серію турнірів зі ЩДК до Міжнародного дня боротьби за права жінок. Відповідно, «Перший вінок» у 2024-му та «Другий вінок» — цьогоріч. Премʼєри щоразу відбуваються в різних українських містах, а потім турнір мають можливість відіграти всі бажаючі команди чи клуби. І мета у «Вінка» — не скільки ігрова, скільки благодійна та просвітницька. Це 36 запитань про 36 українських жінок: науковиць, співачок, письменниць, видавниць, пілотес, дизайнерок, очільниць фондів та музеїв…
Для мене було критично важливо висловитися за жінок і жіночим голосом. Знавчинь в інтелект-клубах чимало, але не дуже багато їх серед редакторок ЩДК-турнірів, а ще менше — у фактажі для запитань. Боротися означає діяти, тому я стяглася не лише брати участь у спільних проєктах з іншими редакторами, а й на авторський турнір. І якщо минулорічний досвід був пробним… То цього року це свідоме виважене рішення. Проєкт дався направду складно. Кожне запитання — не більше пʼяти рядків, але вимагає роботи як непогане оповідання чи вірш. Та й будується за правилами незгірш від літературних, принаймні щодо композиції та обробки матеріалів. Головне для мене — що весь прибуток ми вже вдруге перераховуємо до фонду «Землячки» на потреби жінок в лавах української армії. Та що після ігор я отримую десятки вдячних відгуків від людей, які раніше не знали про існування якихось жіночих персоналій чи вперше почули цікавезні історії. «Другий вінок» ще триває, і сподіваюся, що його зіграють не менше команд, аніж минулого року. Це вже 72 постаті, про які я змогла розповісти! І кожна особлива. І про кожну я могла би розповісти набагато більше, аніж одним ЩДК-запитанням…
Грається «Перший вінок» (фото з мережі Facebook)
Що ще додати? Єднати нас — важлива місія. Працювати на перемогу — найсолодше відчуття. Бути в спільноті та доплітати недоплетені старшими посестрами вінки — честь. Тож тримаймо стрій, сестри. Борімося — поборемо!
Анастасія Орінго 
