Моя багаторічна любов до Барселони та творчості Антоні Гауді не мала жодного шансу лишитися непоміченою, тож не дивно, що у прем’єрах постійно з’являлося щось з морським духом свободи.

Але ці прикраси потім заносило піском часу глибоко в нетрі каталогу, людина, яка так само закохана в це дивовижне місто, не знала, скільки вже зібрано згадок. Тому ми нарешті створили колекцію «Чаклунське місто Барселона», де зібралися усі прикраси-присвяти з різних років. Колекція вийшла різнопланова й нетипова, бо раніше не було в Орінго жодної настільки збалансованої авторської колекції, яку збирали впродовж одинадцяти років, а не малювали одночасно. 

 Саме одинадцять років тому було створено сет з браслету та сережок «Пальмовий лист» за мотивами захоплюючої кованої огорожі одного з перших великих проєктів Антоніо Гауді - Casa Vicens.

 2015 рік подарував нам лаконічні каблучку й сережки «Каталонія», срібне уособлення бездоганної морської піни в дусі модерну.

 2017 рік і подорож до неймовірного парку, назву якого чула кожна людина в світі, як і бачила зображення хвилястих кам’яних терас та лавочок. Так, це про сет з каблучки і сережок «Парк Гуель»!

 А от ким був Еусебіо Гуель, добрий геній Антоніо Гауді, я розповіла в 2021 році, коли показала «Барселонські етюди». Прем’єра міні-колекції, яка складалася з різних сережок-трансформерів, каблучки і навіть браслета була помітною подією навіть з урахуванням того, що раніше прем’єри в Орінго були щотижня. І здавалося, що вже можна було б і крапку поставити — ось скільки ще усього цікавого та привабливого терпляче очікує на мене в незлічених блокнотах з замальовками…

 Але навіть повномасштабна війна та складнощі зі створенням моделей не змогли завадити мені у 2023 році знову подумки відвідати омріяне місто, щоб тихенько поблукати набережною. І відбулася прем’єра, про яку розповідала у дописі «Мерщій до Барселони!» — легкий та стрімкий сет з сережок і каблучки «Барселона. Rambla del Mar» вартий кожної секунди і атома срібла. 

До речі, побачила певну закономірність у поповненні колекції — усі прикраси чомусь з’являлися навесні непарних років, аж захотілося перевірити 2019 рік, де це я прогуляла ту весну і чи нема у прикрасах того року відлуння Барселони. А ще захотілося поміркувати над майбутньою весною-2025… 

І ще маленька таємниця, чому колекція склалася: несподівано відбувся перетин з придбаної для онука дуже гарної книжки ВСЛ «Це Гауді» і як завжди випадкового влучання у чуйні вірші Юрія Іздрика:

моя барселона волога й солона
​і лоно її золоте
​і вабить і жалить і пражить і смалить
​і жалю не має на те
​слова її пісні – з імен футболістів
​мелодія – свисту твіст
​безсовісна злісна облудна зловісна
​залізний вправляє хист
​тривожна тремка боязка обережна
​їй кожен тореро – брат
​і так безбережно росте узбережжям
​терпкий її виноград
​нічним шоколадом гірчить її ладан
​хоралам збиваючи лад
​а в затінку десь поблизу водоспаду –
​її потаємний сад
​солона вогка волоока і гола
​без прихистку сходить із круч
​бездумно спроквола накручує кола
​і спить як дитина в піску
​я пальцями рву пуповину полону
​пологи і воля – святе
​і вже викрадаю свою барселону
​і руно її золоте

Отже, друзі, чи любите ви Барселону, так як люблю її я?

І чи маєте ви вже срібні віддзеркалення цього чаклунського міста?

О.М.