Світ, що оточує нас, далеко не завжди безпечний та приязний. Більш-менш підлаштованим під людей він став лише багатьом зусиллям та винаходам, але й досі, опиняючись один на один з дикою природою, кожен чоловік випробовує свої сили…

Якщо у дитинстві ви зачитувалися Джеком Лондоном, то безсумнівно пам’ятаєте те відчуття неприборканої стихії, яка майже всесильна, і може з легкістю перегорнути весь світ догори, як це робить океан, чи сковати морозом, як це робить тайга. Ніхто не може протистояти цій силі, ніхто не наважується їй суперечити… ніхто, окрім людини.

"Пустеля не терпить руху. Життя для неї — це зневага, бо життя є рух, а Пустеля завжди намагається знищити його. Вона заморожує воду й не пускає її пливти в море, вона витискає сік з дерев, аж поки вони промерзнуть до самого серця; але найлютіше, найжахливіше катує вона й гнобить людину, намагаючись її упокорити, бо людина — найневгамовніша в світі істота, що завше повстає проти законів Пустелі, за якими всякий рух кінець кінцем мусить спинитись".

Джек Лондон "Біле ікло"

Так вже влаштована людська вдача, що, як би не було небезпечно, важко та нездоланно, щось все рівно підштовхує нас зсередини, вмовляє не зупинятися, намагатися перемогти знов і знов. І Джек Лондон виявиться цьому чи не найкращим прикладом, причому не тільки творами, а й життям. Воно не було надто приязне до письменника: це змалку йому довелося заробляти собі на хліб, тож паралельно з навчанням малий Лондон працював на консервній устриці, ловив устриць (на власній шхуні, придбаній на позичені гроші!), продавав газети… Незважаючи на важку працю, він примудрився скінчити школу та провчитися деякий час в університеті, а потім знову зміняли один одного різні спроби заробити на життя: кочегар, працівник на фабриці, матрос на шхуні… В якийсь момент доля завела Лондона на Аляску – навколо якраз вирувала золота лихоманка. Разом з товаришами він здолав північну зиму і цингу та, випередивши інших шукачів, дістався до ділянки біля річки Юкон. Та доля вкотре розсміялася Лондону в очі: ніякого золота на ділянці не знайшлося.

Мабуть, читаючи цю біографію, ви уявляєте собі досить поважну людину з чималим життєвим досвідом, про долю якої можна написати не один пригодницький роман. Так і є, але… на момент повернення з Аляски Лондону було усього 23 роки! Самий час ще раз кардинально змінити шлях та спробувати себе у чомусь новому, наприклад, письменництві. Як виявилося, справжній скарб був захований саме тут і до нього варто було йти такими непростими дорогами.

За часи своїх поневірянь Джек Лондон встиг добре вивчити як людей, так і світ у його різноманітних проявах. Можливо, його твори саме тому виходили такими життєвими, захоплюючими і надихаючими – перегортаючи сторінки та вболіваючи за героїв, мимоволі думаєш, що якщо вже в таких умовах люди не тільки виживали, а й знаходили своє щастя, то і в нашому житті не все втрачене.

А тепер повернемося зі засніженої Аляски до срібної краси і подивимося на нові сережки «Жага до життя», створені за ескізом Катерини Леонідівни (warbler1233). Нагадаю: нещодавно в ювелірно-літературному клубі «Екслібрис» проходила сесія, присвячена улюбленим книжкам, і Катерина Леонідівна без вагань обрала Джека Лондона.

Прикраса вийшла дуже впізнаваною: якщо вам відомий хоча б один твір Джека Лондона, він неодмінно спаде на думку як тільки поглянути на ці крижані сережки. Срібло тут символізує сніг, кригу, яка сковує увесь світ під час суворої зими півночі. І тільки де-інде посеред ідеальної білосніжності промайне кольорова іскорка – то хтось рухається, намагаючись зберегти життя та відшукати скарби. У ролі скарбів у сережках виступають трильйони: оригінальне огранювання якомога краще розкриває красу каменю, а поєднуючи їх з іншими орінговськими прикрасами з трильйонами, можна зібрати нестандартний, промовистий комплект. Наприклад, підсвітити крижану зиму лагідним сонечком, обравши щось з колекції «Присвята сонцю».

Втім, розгадувати сенси цієї прикраси можна до безкінечності: зашифровані тут і чималі ікла вовків, що нерідко ставали героями лондоновських романів, і кайло, яким видобували золото чи рубали сніг, і гори – ще одна стихія, і камінь з цієї гори, який розбивається кайлом… А на противагу дикій силі природи - огранований чималим зусиллям коштовний камінчик, що нагадує про нагороду за наполегливість й майстерність. Кожен побачить тут свій символ незламності, і буде повністю правий. А тепер помах чарівної палички: обираємо інше покриття і прикраса повністю перевтілюється - можна наділяти її новими значеннями. Ось і виходить, що в одній парі сережок зашифровано не менш як десять томів 

Зверніть увагу, що сережки асиметричні: чудова алегорія нелінійного життя Джека Лондона. Завдяки асиметрії вони стають ще цікавішими і просякнутими бунтівним духом – саме такі прикраси потрібні тім, хто не кориться ні перед долею, ні перед стихією.

Ольга Орінго