Як приходять теми тижня? А от як хочуть, так і приходять. Зазвичай ми ретельно уникаємо тем для обговорення, які мають потенціал до розпалювання та підгоряння, бо шкода витрачати час потім на охолодження ситуації. Але інколи такі теми тільки здалеку виглядають небезпечними; варто підійти ближче, як очі широко розплющуються і за потенційно-загрозливою монолітністю відкриваються безліч захопливих стежок для пошуку власної думки.

Побачила на каналі Тетяни Микитенко (Ragulivna) замальовку про спілкування Івана Дорна з казахськими блогерами: 

Ті подарували Дорну «Книгу слів» Абая Кунанбаєва та «Кочевників» Ільяса Есенберліна про п’ятсот років казахського ханства. До речі, в Харкові є пам’ятник Абаю (Сквер Мислителів, неподалік від Орінго).

Розповідали вони йому про пошуки казахською молоддю власної ідентичності у період постколонізації, про те, що ці книжки значать для нації та як допомогли їм знайти у собі казаха. А потім підступно спитали Дорна, яка книга з його точки зору зможе пояснити їм, хто такі українці та що саме робить українця українцем.

Тут можна б було розгорнути почуття гумору і досхочу постібатися над Іваном, який не був переконливим у своїх відповідях: пригадав тільки «Заповіт» Шевченка, «Тараса Бульбу» Гоголя, «Чорну раду» Куліша та заплутано пояснив, чому саме ці твори він згадав, але… 

Але під час перегляду чесно замислилася над тим, що б саме я відповіла на таке питання, от прямо в лоб, без підготовки та часу на роздуми. Не просто згадати книжки, а й пояснити, чому вони мені допомогли віднайти в собі українку. І мені стало не смішно, бо зрозуміла: питання це широке, глибоке та складне. Як пояснити людині з іншої культури цей заплутаний шлях? Як останні роки шукала в собі те, що там завжди було, але не мало чіткої форми та наочного підтвердження... 

Книжки я пригадала, звісно, але потім за книжками полинула музика, завирували смаки страв, замерехтіли картини, зросли будівлі, а там і до ювелірних прикрас було зовсім поруч. Тому ми вирішили, що тиждень культури буде доречний, як ніколи. 

Поставили в розклад цей тиждень і тема почала мене просто переслідувати: навкруги виникали нові цікаві дослідження, люди підкидали чудові ознаки української ідентичності. Ба більше, на обговоренні сумнозвісних ініціатив по знищенню ювелірної галузі з Мінфіном та податковим комітетом (стислий переказ вражень є тут) у своєму виступі казала не про економіку, не наводила розрахунки, я акцентувала увагу на важливості ювелірного мистецтва для української культури. 

І поки мені ще треба декілька днів побути на громадській сцені, пропоную вам поставити себе на місце Дорна та знайти книги, які ми б могли подарувати людині з іншої країни для пошуку ключів до щирої українською душі. 
 

Отже, тиждень розпочався і ми спробуємо бути цікавими та корисними для вас.
З любов’ю, Олена Маслова