Світ ювелірних прикрас настільки різнобарвний, зітканий з культурних традицій та історії різних народів, що будь-яку класифікацію в ньому застосовують тільки у випадку потреби.

Гемологи звертаються до наукових категорій, щоб не загубитись у тисячах різновидів мінералів, ритейлери апелюють до суто технічних характеристик каменів, що допомагають пояснити клієнту вартість того чи іншого дорогоцінного витвору, стилісти лавірують в океані трендів та стилів, щоб не потонути у цій красі, а, навпаки, опанувати кілька окремих струмочків та направити потік у певне модне русло.

Я ж сьогодні пропоную поглянути на дорогоцінні камінчики як на географічні маячки для поціновувачів коштовностей. Адже не просто так колекціонери досліджують походження тих чи інших мінералів. Вдале місце народження вкрай важливе для кожного камінчика, що мріє про визнання у світі ювелірних шедеврів. Сьогодні згадаємо кілька мінералів, для яких країна походження чи не найголовніший показник їхньої якості. Але будуть в цьому нарисі й камінчики, які ми почали асоціювати з певною країною не завдяки багатовіковим культурним традиціям чи природнім умовам, а через штучно створений образ. Та про все по черзі.

Наша планета буває циклічна у своїй різноманітності, тож родовища тих чи інших мінералів можна віднайти у декількох географічних регіонах, що можуть бути розкидані по країнах і навіть континентах. Але все ж таки виділити головні коштовні мінерали для певних регіонів можна. Наприклад, в Австралії це опали. О, цей камінь-свято, камінь-фейєрверк, символ неземної краси та якоїсь потойбічної енергії.

Певно тим, що здебільшого його різновиди представлені саме в Австралії, ми завдячуємо територіальній відчуженості континенту, хоча окремі представники трапляються і в Південній Америці, наприклад. Але на весь спектр опалового щастя можна натрапити лише в підземних шахтах Австралії. Сьогодні тут видобувається 90% всього світового обсягу опалів.

Вони бувають світлі та темні, з рідкіснми прожилками червоного та помаранчевого, мармурові, стрічкові та з ієрогліфічними візерунками. Найпоширеніші світлі опали знаходять у пустелі у Південній Австралії, у знаменитих гірничодобувних районах Кубер-Педі, Мінтабі та Андамука. Вони мають молочний підтон, прозорість і характерну інтенсивну гру кольору. Їхні м'які сяючі пастельні відтінки користуються величезною популярністю у високому ювелірному мистецтві. Болдери видобувають у штаті Квінсленд. Ці опали вимагають дбайливої обробки для збереження характерних контрастів кольорів, форм і текстур, тому їх часто вдягають у вільні барочні форми металу.

Переміщаємося до Індії, а точніше до її близької сусідки Бірми (М’янми). Ця країна тривалий час входила до складу Британської Індії, та й до цього періоду народи мали багато спільного й ринок дорогоцінного каміння також. Тож знамениті бірманські рубіни можна сміло називати головними каменями не тільки Бірми, а й усього південно-азійського континенту. А той факт, що бірманські рубіни найбільше коштують у співвідношенні за карат, робить їх дійсно почесними гостями у найвишуканіших колекціях світу.

Рубінове кольє махараджі Патіали від Cartier

На півночі М'янми в шахтах гірського регіону Могок добувають ці рубіни глибоко червоного кольору з легким синім відтінком, завдяки якому й народилася назва кольору «голубина кров». Цей колір не дуже світлий і не дуже темний вважається еталоном краси червоних корундів. Фарбувальною речовиною є хром, що також є причиною флюоресценції каменю.
На жаль, великі дорогоцінні породи – видобуток вкрай рідкісний, і огранене каміння на виході дуже рідко перевищує п'ять каратів. На цей час найдорожчим рубіном проданим на аукціоні є овальний бірманський камінь у 29,62 карата. Та й з менших камінчиків майстри завжди виготовляли справжні шедеври.

На ближньому сході панує нехай і не така коштовна, але напрочуд цінна в якості культурної спадщини бірюза. Перші вироби з каменю датуються періодом неоліту або новокам'яного віку. близько 9500 років до н.е. Вважається, що саме на бірюзі було викарбовано оригінал Корану. . Кількість артефактів із бірюзи, виявлених у похованнях, свідчить про важливість цього мінералу у традиціях давньої цивілізації.

Свою назву мінерал отримав від перського слова фірузе – що означає камінь щастя або піруз – здобув перемогу. На іранській землі знаходиться родовище, що не вичерпується протягом вже 4000 років. Родовище Нейшабур відоме тим, що тут видобувають бірюзу унікального кольору та якості. Таку бірюзу називають перською та використовують здебільшого в ювелірному та в прикладному мистецтвах, а саме для оздоблення мечетей і предметів релігіозного культу. Менш якісні камінчики йдуть на прикрашання цілком буденних речей, наприклад посуду.

Якщо казати про Україну, першими спадають на думку янтар та топаз. Якщо янтар не мінерал повною мірою, а мінералоїд, скам'яніла смола, то наші топази – чудові представники великої родини каменів, представлених по всьому світу. Дійсно, важко знайти біль поширений мінерал, ніж ці прозорі, ніжні камінчики. Майже в кожній колекції можна знайти прикрасу з топазами, з них зазвичай і починається знайомство зі світом напівдорогоцінних каменів. Адже вибір кольорів та відтінків серед топазів такий, що очі розбігаються. Але те що є візуальною насолодою для нас, для камінчика, з огляду на його структуру, є недоліком. Адже ідеальний за своєю молекулярною будовою топаз є безколірним.

Нас же цікавить родзинка українських родовищ, розташованих на Волині, – винний топаз. Це рожево-оранжеві або рожево-жовті, часом насичені до злегка коричневих камінчики. Друг Орінго, досвідчений гемолог Юрій Львович Курилюк, вже детально розповідав про українські топази тут і тут. Я ж лише нагадаю вам, що найкрупніший екземпляр винного топазу, здобутий на волинському родовищі, важив 117 кг, його довжина сягала 82 см, а товщина 37 см. За розмірами це був третій у світі одиночний кристал топазу. В більшості своїй тут зустрічаються топази вагою від 1 до 50 кг. Чарівні скарби, що приховані в українській землі.

І наостанок дивовижна історія сходження на Олімп каменя, щодо вартості якого досі ведуться гарячі дебати: чи не перебільшена коштовність цього короля мінералів? Привидом для цього сперечання стала неабияка популярність діамантів у США. Хоча в самій країні родовищ алмазів не так і багато, здебільшого їх добувають в Африці чи на сході заболоття, але вже майже століття діамант перебуває на перших сходинках популярності серед мешканців Нового світу. Шалений успіх та статус неодмінного супутника сімейного щастя і вічної любові діамант здобув завдяки надуспішній рекламній кампанії. Після Другої світової монополіст ринку, американська компанія De Beers намагалася повернути увагу до свого товару, що аж ніяк не мав репутацію предмету першої необхідності, тим паче в післявоєнний час. Справу було поручено відомій рекламній агенції, а саме її новій співробітниці Френсіс Греті. Тоді в агенціях жінкам доручали рекламу лише «жіночих» товарів і прикраси з діамантами порахували за такі. Френсіс працювала до пізньої ночі та вже збиралась лягати спати, коли згадала, що не придумала головне – рекламний слоган. Зі словами «Боже, підкажи мені рядок», вона записала перше, що спало на думку, не розуміючи, що ці два слова «Diamonds forever» назавжди увійдуть в історію реклами як бездоганний взірець побудови безсмертного образу.

Активна, навіть нав’язлива реклама запевнила пересічних американців, що без діамантової обручки їх шлюб не буде таким же вічним, як краса діаманту. Що цікаво, сама Френсіс не була одружена. Та мета була досягнена: піарники створили ситуацію, коли майже кожна людина, яка дає присягу шлюбу, почувається зобов'язаною придбати обручку з діамантом. А обсяги продажу коштовних камінців за два роки зросли на 55%.

Та чим би не були коштовні камінчики для людей: атрибутом релігій чи культури, подарунком підземних тектонічних процесів чи результатом правильно побудованого маркетингу, перш за все вони є джерелом радості та одним з мільйонів проявів гармонії, що існують у нашому Всесвіті.

Наталія Орінго