Або невеличкий приклад, чому варто бути невгамовною. Тобто чергова історія з циклу «збіг обставин».
"...Важливіше хто тебе почув, а не кого ти гукав.
Є лише один мотив і один маршрут"
(Сергій Жадан)
В мене є декілька дорогоцінних підписок на Patreon українських мистців, і одна з них – це підписка на сторінку Сергія Жадана. Навіть коли півроку нічого нового там не з’являлося, підписку не скасовувала, бо глибоко поважаю усе, що робить пан Сергій. А потім Patreon ожив і це мене дуже тішить: Сергій Жадан не просто талановитий поет та драйвовий музикант, він наразі є голосом сучасного Харкова, одним з ідеологів бригади «Хартія», і допоки йому це все вдається поєднувати, якось навіть невдобняк скаржитися на втому.
Про спілкування 20 серпня, коли несподівано вдалося отримати у Patreon-чаті дозвіл на цитування поезії на виставці, вже розповідала у дописі «Подарунок місту та країні» (у дописі є посилання на два відео). Зазначу, що традиційними каналами вийти на зв’язок та отримати дозвіл не вдавалося майже місяць, а Музей турбувався...
Згодом на Patreon з’явилася пропозиція залишити питання до Мстислава Чернова, з яким було заплановане інтерв’ю для Радіо Хартія. Чернов — журналіст, режисер-документаліст і харківець, отже повз пройти я знову не змогла. Написала швидко два питання, та через деякий час вони чомусь зникли, на сторінці був порожній анонс без моїх питань (тепер там є інші коментарі, а мої так і не з’явилися). Подумала, що то якийсь глюк, вирішила не дублювати й благополучно забула про невдалу спробу.
П’ятого вересня наодинці сиділа увечері в офісі. Нічого не встигала, з рук усе валилося, тиждень видавався повністю провальним, настрій був мерзенний… Дзинькнула поштова скринька — впало запрошення на Patreon-трансляцію, відповіді на питання. Тицьнула в екран на автоматі, нічого не очікуючи…
Не хочу переказувати відповіді пана Мстислава повністю, запис менше трьох хвилин, послухайте, будь ласка. Але одну цитату все ж таки наведу: «…наодинці ми нічого не можемо зробити. Коли в тебе є твій ком'юніті, коли в тебе є твоє маленьке суспільство, твоя така група людей, у яких однакова пристрасть, ти можеш більше. Це не конкуренція, це навпаки. Тому головне — це знайти своїх…»
Всесвіт вчергове мені підіграв — заспокоїв та підказав, що робити. Навіть коли видається, що запити зникають непоміченими, хтось їх все одно помічає.
Збіг обставин вийшов дуже приємний, завдяки йому в мене стрімко виправився настрій та тримається й досі. Тепер у команді жартують, що рубрика «пані Олена Маслова питає…» має стати в етерах Жадана постійною.
Ну нє, друзі, міру я знаю, в руках себе тримати інколи вмію — вже двічі так пощастило, тепер поступлюся чергою іншим бажаючим. До речі, Федіру відповідь теж сподобалася, бо він і є той хлопчик...
Нижче відео усього інтерв’ю Сергія Жадана з Мстиславом Чорновим, після нього й були записані відповіді. Воно цікаве, як завжди цікаве спілкування двох розумних людей, дуже раджу, якщо не бачили.
Шукайте однодумців для своєї пристрасті! Разом ми — сила.
З любов’ю, Олена Маслова 
(пані, в якої весь час є питання)
А до відкриття виставки залишилося трохи більше тижня… 
