У листопаді в Скарбниці НМІУ на виставці «Орінго. Мистецтво срібних історій» відбулася чудова зустріч з Юрієм Курилюком, і ось нарешті я спромоглася зібрати відео з тих уривків, що залишилися в пам’яті мого смартфону. 

Сама зустріч тривала майже дві години (розповідала про неї у дописі «Подарувати світло і тепло»), відео склалося на півгодинки. У дописі було завершення з питанням та легеньким натяком. Зараз розберемося і з першим, і з другим.

«Після завершення лекції про камені я теж мала невеличкий виступ: трохи додала про творчість і показала деякі прикраси. Розповіла про свою теорію, що просто срібло — чистий аркуш чи полотно. Готова прикраса, де камені не передбачені, а усе розповідається лише світлом і тінню, це ніби графіка, намальована вугіллям чи тушшю...  Вгадаєте, які камені я порівнювала з акварельними, олійними та акриловими фарбами й чому?» 

Так от, розкриваю чергову таємницю творчого бачення. Акварель для мене уособлюють кольорові природні самоцвіти (перидот, топаз, цитрин, аметист та інші), бажано у фасетному огранюванні. Навіть яскраві барви граната чи смарагда все одно мають те м’яке сяйво, притаманне виключно цим скарбам природи. 

Акрилові фарби — це Swarovski Zirconia. Думаю, така асоціація виникла в мене з сучасності та багатоваріантності матеріалу та вражаючої легкості у використанні. І камінці, і фарби міцні, зручні та беззаперечно привабливі. 

А класичні олійні фарби —  природні мінерали в огранюванні кабошон. Коли я дивлюсь на лазурит, малахіт чи гематит, завжди згадую старовинні полотна. 

І як я можу відпустити вас без нової загадки. Погляньте на фото вище. Впізнаєте камені? 

 Ці камені з’явилися тут не просто так. У дописі про зустріч я казала про спільні цінності: «Юрій Курилюк не встиг розповісти, що майже усі камені з його розповіді вже зустрічаються у сріблі Орінго. А ті, які поки не потрапляли в наші колекції, мають усі шанси потрапити. І ще він не сказав, що багато у чому різнобарвністю Орінго завдячує нашим з ним спільним цінностям.»

Наші спільні цінності перевірені давньою дружбою. Я настільки звикла, що в нас з паном Юрієм однакове ставлення до країни, мистецтва та й світу в цілому, що навіть не замислювалася, наскільки це рідкісне явище.

Можливо, час настав і на цьому дорогоцінному ґрунті взаємоповаги та творчого неспокою нарешті розквітне щось неймовірне і з’явиться те, що поодинці ми зробити не могли.

 Прем’єру першої колекції плануємо на День українського ювелірного мистецтва.

Хвилююсь, звісно, але не відступлюсь. 

А тепер відео-пам’ятка з зустрічі. На жаль, професійного запису не було, а я стояла далеченько від джерела насолоди, тому звук викручуйте голосніше. Приємного перегляду!

О.М.