Напевне, ви могли помітити, що з’являються нові цікаві світлини прикрас (чи то радше амулетів) з колекції «Що таке цуби?». Так, це повним ходом відбувається весняна актуалізація колекцій і тематичних ліній. 

Усе складалося роками трохи хаотично, без плану, а тепер після перекладу назв та деяких дописів пішли за ниточкою з лабіринту на світло і виявилося, що недостатньо було перекласти, треба перезнімати прикраси, бо тематично поєднані прикраси візуально в колекції не збираються хоч плач. 

Першою ми переселили в обновлену хатку нашу драконячу родину — колекцію «Дракони» перезняли повністю і навіть додали нові прикраси. А далі прийшла черга колекції «Що таке цуби?», бо там панував страшений хаос. Після перекладів посипалися посилання, багато каменів вже не було, тому деякі прикраси просто закривали, а в перших двох цуб навіть власних прем’єр не було — у 2018 році ми цим не надто переймалися. 

Щоб відзняти усі прикраси разом, їх треба ж було зробити… Інколи вже навіть шкодую, що совість не дозволяє просто нафотошопити й не перейматися. Робили прикраси довго, бо таке йде за категорію «то вже витівки», після замовлень, після поповнення розділу «В наявності» та після нових прикрас. Тобто замовлення на вісім комплектів (перстень + підвіс) зробила ще у грудні, а віддали мені їх з виробництва аж у лютому.

Далі треба зробити фото і відео, причому так, щоб без зайвих слів було зрозуміло — це спільна колекція… Наприклад, з драконами ми викрутилися чорною шкірою, яка підкреслювала красу вигинів та луски, там усе інше видавалося зайвим. Але цуби — тема з одного боку максимально японська, а з іншого це не автентичні речі, а наше прочитання іншої культури. Скажу чесно — я страждала тиждень, перебираючи в уяві можливі фони, але усі вони були або не універсальні, або не компліментарні до прикрас, або банальні. 

На щастя, я пригадала книгу, яку читала дуже давно, й почала вишукувати її у мережі в українському перекладі. Щастя відбулося не одразу, бо Елджернон Фрімен-Мітфорд зі своїми страшними та цікавими історіями про стару Японію і самураїв пройшов повз наші видавництва непоміченим. Але ж ми ніколи не здаємося! Знайшовся неймовірно гарний оригінал англійською. Поки чекала, дуже хвилювалася, чи вгадала. Та хвилювалася даремно — книжка виявилася навіть краща, ніж здавалася на сайті книгарні, і дуже подібна першим виданням. До речі, позапланово вирішили розповісти про “Tales of the Old Japan” A.B.Mitford, бо це також важливий момент для розкриття сутності колекції не лише візуально, а й філософськи.

Ми чудово відзняли з Оленою усі прикраси в різних поєднаннях і зробили навіть відео для Instagram, буду робити допис цього тижня, бо мало кому окрім вірних орінговців наразі відомо, що ми робимо не лише українські міста. Колекцію також додали окремою статтею в довідник, щоб остаточно розплутати усі вузли. Наразі вже зробили посилання на прикраси і камені, робимо статті, яких не вистачає, та описи на сторінках самих прикрас. Плануємо впоратися з усіма задачами до кінця тижня.

Хвилююсь так, ніби це прем’єра… Хоча, з іншого боку, це ж і є прем’єра! Просто тепер ми показуємо вам не окремі прикраси, а велику дружню компанію. Усі вони перевірені часом, мають своїх прихильників та чудово відображають сенс праці Орінго: висвітлюють різні боки життя, розповідають про гучне та потаємне. 

Срібна пластина особливої ​​форми захищає свого власника. Камінь тішить око. Знаки та символи підходять до різних обставин. Приголомшлива історія кожного імені. 

Давня колекція «Що таке цуби?» тепер заграє для вас новими фарбами.

О.М.