Мабуть, не відкрию нікому з орінгівців таємницю, якщо скажу, що давно і безнадійно повернута на словах. Слова нібито одночасно і міцні цеглинки для будівництва життя, і прозорі вікна, щоб дати можливість зазирнути всередину. Слова, народжуючись з безформних мрій, міцно оплітають мою буденність, підштовхують уперед справи та пророкують майбутні прикраси. А ще слова дозволяють мені бути корисною людям, бо без слів мої думки розуміють лише птахи та кішки...

Так історично склалося, що майже півстоліття слова в мені найчастіше формувалися мовою Русі, тільки не якоїсь вигаданої росії, а тієї давньої, що теж наша, що походить з Київської Русі. І це цілком нормально, бо вважаю, що не бува поганих мов, а бувають брудні мізкі і язики, а також — неналежне, перекручене використання слів.

Українською спілкуюся майже вільно, хоча й іноді те, що мені здається українською, виявляється рідним харківським суржиком.  

Але я весь час перекладала у голові багато слів, тому спілкування було повільним, а статті траплялися дуже рідко. Коли ж за три тижня після початку війни почали з'являтися перші усвідомленні думки, я спіймала себе на тому, що переклад вже не потрібний. В голові було два одночасних канали звучання і вони не заважали один одному. Найбільше це дивне відчуття нагадувало, нібито десь глибоко, під гнітом постійних уявлень про себе, знайшлася потаємна кімната, з іншою версією словникового запасу і новою версією особистості.

Нові слова, народжуючись зі звичних думок, змінювали не лише те, як виконувалися справи. Вони змінювали і самі думки.

Спочатку мені здавалося, що це усе вигадки травмованої підсвідомості, що нові цікаві здібності виникають, як природна реакція на війну та пов'язані з нею жахи. Але потім спробувала описати деякі особливі речі двома мовами і зрозуміла: мозок увімкнув резервний запас енергії, про яку я раніше гадки не мала, бо розтринькала б на побутові справи. І паролем до цього резерву стало раптове перезавантаження на дві мови мислення.

Не в останню чергу із чорного виру відчаю я звільнилася завдяки новій енергії. Наразі можу працювати, читати, спілкуватися, бачити весну і рухатися вперед. Енергія української мови додала мені вкрай потрібних м'якості, терплячості та незламності, і це виявилося настільки влучним подарунком долі, що я навіть щаслива тим, як глибоко в мені була схована та таємна кімната.  

Щоб джерело не зміліло, дозволила собі купляти нові українські книжки у паперовому вигляді, і тут стала мені у нагоді чарівна крамничка "Книжковий Лев", яку знайшла колись через слово "екслібріс" (вони роблять і екслібріси).

Хоч вже відписуйся від них, бо тепер мені треба майже усе, що дівчата показують в сторіз!   Зараз поділюся з вами однією зі своїх посилок. 

 Там були три величезних тома Потеріани з ілюстраціями Джима Кея! Ой, які ж вони гарні! Легенда для близьких — готуюся до повернення Феді в країну, нібито йому подарунок. Але насправді — сама залюбки читаю та милуюся книжкою, як у дитинстві. 

 Ще там була неймовірна книжка про Ар Нуво (збираю книжки про цю епоху дизайну). Не чула раніше про видавництво "Портал", тепер придивлюся і до них — дуже цікаві книжки. А ця - така красуня... 

 Дуже дивна, навіть дивакувата книжка, артбук "Постійне місце проживання", де зібрані вірші неймовірного Сергія Жадана та творчі роботи Павла Макова. Вона така незвична, без палітурки, швами назовні, як з нервами оголеними...

Але вона про наш спільний Харків, з якого десять тижнів здирають шкіру, тому ця маленька біла збірка стала найріднішою з усієї важкої посилки. Загорнула її в орінговський папір з кругами, сховала до старовинних та цінних книжок. Нехай зігріється. 

  А наостанок книжка про слова та словотворчість, що лише на перший погляд здається кумедною та легковажною, але саме вона й наштовхнула мене на ідею нового творчого конкурсу. 

Увага, міні-конкурс

"Чарівне заклинання"!

Складіть з українських слів своє особливе коротеньке заклинання і напишіть його у лапках в коментарі до цієї статті. Також обов'язково додайте розшифровку, що саме це заклинання виконує у житті чи побуті. Дуже багато слів не потрібно, це в нас міні-конкурс. Можна на декілька загальновідомих слів використати і якесь своє, вигадане. Не стримуйте себе у креативі, але використовуйте слова, прийнятні для будь-якого віку.

Чаклуємо ми з вами до вівторка, 10 травня (включно).

Один учасник - одне заклинання. 

Призами будуть комплекти з двох книг, які обов'язково зараз потрібно прочитати кожній людині, яка думає і відчуває. А що це за книжки такі, розповім вже завтра, в окремій статті.

Бажаю усім натхнення і приємного відчуття творчості, друзі!   

Знайдіть свою потаємну кімнату! 

Елена Маслова