Жахливі події цього українського ранку наполегливо вимагали щось робити. До міста я доїхати не встигла, тож працюю з дому. Коли скінчилися вибухи, трохи згадала сусідній Мордор поганими словами, підключила резервний модем до безперебійника, залила в термосі ще неохолонувшим окропом чай з яблуками…

…а потім відкрила свій Мак і почала думати, що хочеться і можеться сьогодні сказати.

Проте нормальні, людьскі слова зараз доводиться згадувати по літерам, а транслювати свої злість і відчай не можу, бо планета й так скоро лусне. Тож допоки не ввімкнеться світло в душі, вирішила пошукати доречні історії з тих, що пишу заздалегідь на випадок суцільної зайнятості. 

І така історія з картинками знайшлася. Заміточка про дитячу книжку-атлас планувалася на закінчення тижня, як милий акцентик, та сьогодні їй буде краще в стрічці новин.

Колись мені Антон подарував трохи дитячу, але таку захоплюючу книжку «Карти», яку розглядати можна нескінченно. Ілюстрації, що виконані у навмисно наївній манері, складаються в магічну мозаїку і ведуть за собою по країнам світу, висвітлюючи їх особливості і відмінності. Потім я намилувалася, книжка відправилася в очікування на Федіну поличку і я про неї геть позабула. 

А тиждень тому я трохи засумувала, почала гортати сторінки різних дитячих книжок і догортала до розвороту з мапою України. Те, що я там побачила, вимусило мене посміхнутися і терміново відіслати «Карти» на маленьку фотосесію, разом з трьома каблучками, які ви вже так добре знаєте.    

Потішило мене співпадіння Харкова і Одеси у книжці з нашими каблучками. І напроти —  те, що мій омріяний київський Вокзал у цій книжці відсутній, підкреслило його випадіння з загального ряду і непередбачуваність  фантазії. Чому обрано було саме вокзал і як обираються будівлі для каблучок, розповідала в статті «Брами інших вимірів та кільцегенічність» 

Ще на цікавій карті України я знайшла дві будівлі, що вже заплановані для срібної матеріалізації. Як дієвий спосіб перезавантження, можете спробувати їх вгадати, ураховуючи тези кільцегенічності. 

Годину тому Укрзалізниця повідомила, що "Вибуховою хвилею пошкоджено вікна будівлі центрального вокзалу у Києві, проте вокзал працює, висадка та посадка на поїзди проводиться через західний та східний підземні переходи, які водночас виконують роль укриття. Вмикаємо залізні нерви і продовжуємо рух"

От заради останньої фрази, мабуть,  і треба було розпочинати цю історію. І ще мені допоміг Притула з новим збором (Проект "Бавовна") на українські дрони-камікадзе RAM ІІ UAV.

Дуже хочеться до нелітературних слів в адресу диких загарбників додати ще щось дієве і ми це додаємо, попри погано працюючий після атаки онлайн-банкінг (мені допоміг айбан фонду Притули: UA173052990000026008046715893)

Вмикаємо залізні нерви і продовжуємо рух, друзі.

Україна обов’язково переможе!

О.М.