Чому деякі встигають зробити набагато більше, ніж інші? Чому їх життя так відрізняється від звичайного життя пересічної громадянки, ніби насипає доля їм не середні сорок мільйонів хвилин від народження до прощання, а кидає в безмежне небо-море часу та можливостей?

Можливо, різниця ховається у ставленні до власного життєвого шляху, у цікавості до найдрібніших деталей та у жазі до краси? Коли світ роздивлятися широко розплющеними очима, зі щирою дитячою захопленістю, світ теж починає тебе бачити і цікавитися: а на що ж ця дівчинка здатна?

Світ випробує нешаблонних дівчат, підкидаючи їм вкрай важкі та заплутані умови задач для вирішення, тішиться отриманими відповідями і чесно нагороджує відчайдушних випробувальниць можливістю відрощувати крила, для швидкості та зрізання кутів. Бо світ розуміє: так літати над буденністю без крил таки важкувато!

Коко Шанель, найяскравіша зірка зі всесвіту краси та свободи, справедливо вважала, що «Якщо ти народжений без крил, не заважай їм рости», і її думці точно можна довіряти — те, що було зроблено за шістдесят років творчості для зміни відчуття кордонів жіночого тіла, просто вражає.

І нехай Габріель обрала шлях пригод, вельми далекий від суцільної праведності, у наявності потужних крил їй не відмовиш… 

А ще вважаю експерткою, неймовірно проникаючою у саму сутність крилатих жінок,  поетесу Ліну Василівну Костенко. І не тільки за те, що «…крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо...», хоча вірш «Крила» звучить, як чарівний спів українських янголів.

Життєвий її шлях доповнює справжньою чесністю кожен поетичний рядок. Жити і писати — як дихати. Подарувати усім нам, українським жінкам, магічний еліксир остороги та втіхи, щоб не розминутися ані з крилами, ані з тими, хто здатен літати!

*  *  *

За гріх щасливості в неслушний час

належиться покута і покара.

Над віражами карколомних трас

я тільки жінка з крилами Ікара.

Розтане віск — я в море упаду

і захлинуся морем, як тобою.

Ції жаги некликану біду

лише твоєю ніжністю загою.

Стоять в шибках осінні вітражі.

Забути все. Піти — не озирнутись.

Ти здатен на смертельні віражі.

Ми не могли у світі розминутись.

(1965)

Дякую вам за увагу, друзі!

З любов'ю, Олена Маслова  

-------

P.S. А за чудову ідею створення з наявних елементів нових сережок «Крила» ми щиро дякуємо Марині Володимирівні (Maryna). В каталозі сережки вже з'явилися.