Дивно так усе влаштовано… Весь час люди намагаються стрибнути вище голови, створити щось нове, потужне, особливе, але мабуть лише в одному випадку на мільйон це насправді вдається. Усі інші випадки — повторення того, що вже колись було. 

Повторення можливе як з різними інтерпретаціями, так і майже аналогічне, з покращеннями або з повним набором попередніх помилок, повторення можуть робити не лише послідовники, а й автор, якщо його тема не добігла кінця, і головне — повторення використовує ті ж самі елементи для нових спроб і тому вкрай рідко можна отримати нову хімічну реакцію, коли те ж саме закладаєш до колби… 

Інколи повертаюся до давніх ідей, бо з часом вони починають жити іншим життям. Сьогодні вимушено-романтичне світло ліхтарика підштовхнуло мене відкрити свою ж книжку та перекласти першу казкову історію. До 2017 року я взагалі не викладала на широкий загал вивихи свого бачення світу, описи прикрас та думок були настільки нормальними й стандартними, наскільки мені вдавалося їх маскувати. Аж поки одного вечора не з’явилася вона.

Невеличку замальовку про лабораторію, в якій створюються цивілізації, написала для підкреслення значущості ювелірності. На той час мене дуже обурювало ставлення держави до ювелірної галузі, як до розкішного й тіньового бізнесу, я весь час намагалася щось комусь довести, але в той день уява занесла мене дуже далеко від логічних роздумів і результат мені несподівано сподобався. 

Не те, що я б вірила в існування вищих розумних істот та особливого задуму всесвіту щодо людства, проте непохитно вірю в те, що усі дрібниці вкрай важливі, у тому числі й для існування цивілізації. Чомусь дуже хочеться вірити, що Великі Культиватори побачать мій ліхтарик, почують думки і зроблять так, щоб людство отямилося і колбу не довелося мити… 

Як насправді створюються цивілізації 

— Чи не перестаралися ви з прискоренням процесів? - запитав Головний, задумливо поглядаючи в колбу, схожу на кришталеву кулю. Сива борода, яскраві блакитні очі та білий светр із високим коміром робили його найсвітлішою плямою в затемненій кімнаті. Скупчення різнокольорових точок у колбі закипали бурунами і розбивалися об прозорі стінки.

— Згоден із Головним: щось пішло не так і елементи перейшли в неконтрольовану стадію. Спостерігати за ними останнім часом не приносить жодного задоволення. Давайте виллємо цю бурду і за кілька днів створимо новий розчин? До того ж від нинішнього розчину погано пахне, - упевненість Номера Три не залишала шансів туманності в кулі. Номер Два підійшовши до колби, постукав тонким пальцем по склу — від піни, що сколихнулася, на поверхні відірвалося кілька бульбашок. "Ех, майже навчилися літати" - подумав Номер Два. Бульбашки розбилися об темну пластину, яка слугувала кришкою.

— А може залишимо цих? Скільки можна починати з самого початку? Адже все йшло за графіком дозрівання культури. І поки Номер Вісім не впустив у колбу секретний рецепт Швидкороблення китайською мовою, за ними було так цікаво спостерігати.

— Давайте їх просто пригальмуємо? Можна підігріти або підморозити, можна відфільтрувати... — Номер Два розумів, що адвокат із нього не дуже, але знову чекати в сотий раз десять днів до придатного розчину йому не хотілося.

Головний зітхнув і сказав: "Прибирайте, не вийшло".

Номер П’ять не поспішав. 3 усіх розчинів саме цей був найцікавіший, годинами він вдивлявся в перетікання малюнків на стінках, терпляче чекаючи моменту, коли можна буде зняти кришку та побачити результат. Але з Головним не посперечаєшся, розчин треба виливати. У такому хаосі виростити зерно сенсу не вийде.

Знімаючи кришку з колби, Номер П’ять ще раз глянув у безодню, зітхнув за невдалим світом радості та й поніс колбу до раковини. Запах справді був так собі. "Треба в новий розчин не додавати нафту й порох. І тютюн не допоміг позбутися мігрені... Та й із запахом фарби для доларів перебір вийшов", —  аналіз складу амбре робив процес очищення більш науковим, і Номер П’ять вже не зітхав, а передчував захопливу підготовку наступного розчину в найкрасивішій колбі лабораторії Всесвіту. 

Раптом він відчув різкий поштовх і навіть біль: у точці інтуїції на вказівному пальці була пульсація.

— Зачекайте, тут щось є! - сказав Номер П’ять значно голосніше, аніж це було прийнятно. На всіх столах у колбах сколихнулися розчини. Здивовані такою неналежною поведінкою, Великі Культиватори зупинили своє відбуття.

— Дивіться, світло! Там є світло! Його не видно, але воно є! — продовжував збуджувати світи невгамовний Номер П’ять. 

Головний озброївся найголовнішою лупою і почав вдивлятися в каламутну глибину розчину. Мовчання нестерпно напружило Культиваторів, уперше за весь час створення світів процес очищення колби не завершили за протоколом.

А потім сталося те, пам’ять про що записана в кожному атомі Всесвіту: Головний розсміявся. Поки він сміявся, колби тремтіли сріблястим дзенькотом, час збився з рахунку і з переляку пішов заново. Віддихавшись, Головний розповів здивованим колегам про побачене. 

Ось його неймовірна історія:

"Йдучи по сліду світла, я побачив мікроелемент, який теж дивився в лупу, тільки одночасно двома очима. Тим, що вони називають "руки", цей мікроелемент тримав щось таке крихітне, що навіть не можна розгледіти. Коли я тихенько відсунув його і подивився в "мікроскоп" (так у них називається лупа для двох очей), мені відкрилося диво краси. У магічних переплетеннях срібла виблискувало дорогоцінне каміння і в кожній його грані був наш із вами Всесвіт.

Вирішено! Ми не будемо виливати розчин і не будемо називати мікроелементи мікроелементами. Тепер я пропоную називати їх людьми. Руки людей роблять нескінченно малі, нескінченно безглузді та нескінченно прекрасні речі - ювелірні прикраси. То чи не в праці для створення краси криється зерно сенсу, яке ми так довго намагаємося виростити? Наше завдання на майбутнє — допомогти людям очистити землю й повітря, навчити їх літати та жити мирно в різних світах. А за це вони повинні будуть берегти ювелірів і усіх, хто вміє створювати красу."

Ніколи ще Головний не говорив так багато. У Всесвіті настав новий порядок: знайдено сенс і він - у красі. У безглуздій красі? Сенс?   

Приголомшені цим коаном*, Великі Культиватори повільно пішли геть, притихлі й задумливі. Тільки Номер П’ять не міг йти думати про сенс та безглуздість, бо нав’язлива думка не давала йому спокою.

- Вибачте, але що ж насмішило Вас у такому важливому відкритті? - запитав Номер П’ять у Головного.

Головний усміхнувся і тихесенько, щоб не чули інші, сказав: "Коли я подивився в його мікроскоп, то побачив у ньому нашу кімнату і ваші напружені обличчя. А те, що тобі здалося інтуїцією - корневертка**, яка зірвалася в палець, коли ювелір кріпив камінь" 
 

----------------
* Коан (яп. 公案) — коротке оповідання, питання, діалог, що зазвичай не має логічної підоснови, часто містить алогізми та парадокси, доступні швидше інтуїтивному розумінню. Це явище специфічне для дзен-буддизму, мета коана — надати певного психологічного імпульсу учню для досягнення просвітлення або розуміння суті вчення.

** Корневертка - спеціальний інструмент ювеліра для корнерової закріпки, тонкий металевий стрижень із заглибленням на кінці. Ним розвальцьовують метал, щоб отримати охайну блискучу кульку. Використовується тільки при ручному закріпленні, досить гострий і нерідко вштрикується у палець.

Ювелірна прикраса цієї історії — магічна «Колба N 5», яку було створено у Клубі ювелірно-літературної творчості «Екслібрис». Чотири роки тому спільнота малювала своє бачення моїх казок і таким чином до кругів Орінго потрапили «Біомеханіка фантазій» та «Колба №5».  Коли я дивлюся на них, то відчуваю майже на фізичному рівні, як слова перетворюються у срібло і як пульсує точка інтуїції на вказівному пальці. 

Саме зараз, всередині щільно закритої колби, вирує дивовижний розчин та створюється світ, який зовсім не досконалий, інколи просто жахливий, але однозначно гідний подальшого розвитку. 

З любов'ю, Олена Маслова