Якого б дивовижного розвитку не досягли наука і культура, щоб не відбувалося з людиною, все одно при наявності навіть примарного натяку на можливість трансформувати щось дешеве й незначне у щось дорогоцінне, будь-яке критичне мислення даватиме збій.
Так, існують люди, які постійно чітко контролюють уяву та мислення, тому й легко виокремлюють магічне і містичне з реалістичного, але такі люди завжди будуть у меншині.
Більшість же людей вірять в різні магічні прояви посеред звичайного життя, хоча й не завжди в тому зізнаються.
Не буду казати, що відкрила, як за допомогою філософського каменя перетворити якусь фігню зі звалища на дорогоцінний метал (добре, коли вдається не зробити навпаки) чи що вмію жити вічно, але дещо вже трохи розумію — за бажання можна трохи втручатися у закони фізики та всупереч серу Ісааку створювати енергію просто нізвідки, не забираючи її десь ще. І я зараз кажу не про формування бюджету країни (хоча співпадіння нашого алхімічного тижня з прийняттям бюджету мене вже повеселило), а про те, як зміщення куту спостереження врешті решт впливає на побачене.
Прочитала колись в захопливому дослідженні відомого гуру реклами Рорі Сазерленда «Алхімія. Як народжуються шалені ідеї», що середньовічні алхіміки зазнали глобальної невдачі внаслідок невірного погляду на проблему: вони хотіли перетворити свинець у золото, бо вважали цінність золота надважливою і безумовною. Він виказав припущення, що то була хибна мета — не обов’язково впливати на будову атомів, щоб надати свинцю цінність золота, коли можна переконати людей, що Plumbum не менш важливий і цінний елемент, ніж Aurum. Якщо це здається неможливим, то погляньте на паперові гроші, а ще краще — на гроші безготівкові: їх цінність базується виключно на тому, що люди домовилися вірити в їх цінність. Самі по собі вони нічого не варті…
Тобто цінність речі (явища, події, ідеї тощо) можна створити або знищити двома способами — змінити або саму річ, або її сприйняття. Алхіміки, захоплені спробами перетворити один метал в інший, ніколи не намагалися домовитися та створити щось несподіване, наприклад, відполірувати свинець і назвати його «чорним золотом», а потім створити штучний дефіцит, щоб розкрутити його…
Ми ж з вами пам’ятаємо геніальний винахід прусської королівської родини, коли у ХІХ столітті золоті прикраси поступилися в ціні прикрасам з заліза. Про кампанію Gold gab ich für Eisen ми вже раніше розповідали і от скажіть, друзі, чи не магія там відбувалася? До речі, принцеса Маріанна Прусська, яка закликала благородних дам віддавати коштовності на потреби армії, зі своїми скарбами не поспішала розлучатися.
Звісно, як людина з ювелірного світу, я добре розумію технологічні переваги золота, срібла та інших дорогоцінних металів, але щось підказує мені безліч варіантів маніпуляцій задля зміні цінності різних предметів в очах спостерігача. 
Як казав Террі Пратчетт у захопливому романі «Правда», яскравій сатирі про інформаційну сферу та суспільство: «Світ складається з чотирьох елементів: землі, повітря, вогню та води. Цей факт добре відомий навіть капралу Шноббсу. Ось тільки він не повністю відповідає дійсності. Є ще п'ятий елемент, так званий Елемент Несподіванки»
В нашій Таємній кімнаті, де час від часу теж твориться певна магія (срібло осідає у вигляді книжок), "Правду" швидко розкусили, тому планую повторити пришестя. А поки що процитую початок:
«Чутка поширилась містом, як пожежа (котрі помітно почастішали в Анк-Морпорку відтоді, як громадяни дізнались про значення слів «страхування на випадок пожежі»).
Гноми вміють перетворювати свинець на золото…
Вона збурила затхле повітря Кварталу алхіміків, мешканці якого століттями намагались зробити те саме — і щиро вірили, що вправляться до завтра, щонайбільше до наступного вівторка… ну, в крайньому разі, до кінця місяця.
Вона змусила губитися в здогадах чаклунів Невидної Академії, де достеменно знали, що будь-який елемент справді можна перетворити на інший — от тільки наступного дня все стане як раніше, тож яка в тому користь?
Вона скочила в покручені, вкриті рубцями, а часом і геть відсутні вуха членів Гільдії злодіїв. Ці ні про що замислюватись не стали, а стали сталити свої фомки; їх ніколи не обходило, звідки бралося золото — головне, щоб воно бралося тобою!
Гноми вміють перетворювати свинець на золото… Чутка досягла холодних, але неймовірно чутливих вух Патриція. І то дуже швидко, бо важко лишатись правителем Анк-Морпорку, не отримуючи новини першим. Патрицій зітхнув, занотував почуте й додав нотатку до купи інших.
Чутка досягла загострених вух гномів.
— Ми справді це вміємо?
— Хай мені грець, коли я знаю. Особисто я не вмію.
— Авжеж, але якби ти вмів, ти б не сказав. Особисто я не сказав би, якби вмів.
— То ти вмієш?!
— Ні!
— А-га!..» 
Тобто коли я вчергове чую якісь неймовірно гарячі новини про таємниці, знахідки чи викриття, то спершу прибираю звідти піну інформаційних технологій, потім фільтрую на корисність, а після випарювання несподіванок та чиєїсь користі й зайвої магії на дні посудини лишається кристал моєї особистої правди. Чому особистої? У кожного з нас свої трансмутації й свої кристали, головне щоб процеси відбувалися і нічого при цьому не вибухало.
А якщо серйозно, на мою думку, до алхімії не варто ставитися зневажливо — це був один з найкращих вимірів для творчості, своєрідний сплав культури, філософії та мрій людини.
Поглянемо на алхімію трохи уважніше?
За моїм вікном — повне нігредо, отже настає час творити арканум... 
О.М. 
