Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Сім кроків

Деякі речі, що здаються складними, насправді дуже прості. Ця думка виникає в мене щоразу, коли мені ставлять питання, чи складно вести ювелірний бізнес у Харкові під час війни. Розказую: щоб це уможливити, потрібно зробити лише сім кроків… 

 

248d9c927dfbcb12cfe287833cc86c30.md.jpg

 

Крок перший. Піднятися з дивана і вийти з хати.

Якщо вам здається, що це не крок, хочу посперечатися. улыбка Нема жодної справи, яку можна виконувати, не рухаючись, лише переглядаючи стрічку новин.

Нульова точка для будь-якого сценарію провалів чи перемог — вдасться чи ні підняти ліниву дупу з дивана.

Отже, рішуче рухаюся вперед, не даючи себе умовити, що наразі рухатися небезпечно, що прикраси нікому непотрібні і що можна буде спробувати колись потім, коли настане мир та сприятливі обставини. 
 

6e220112ff3a343bfd21dd32450d1cdd.md.jpg


Крок другий. Не відчувати себе жертвою обставин. 

От це вразливе місце: тільки дай слабину і відчуй несправедливість такого ставлення Всесвіту до моєї особи хоча б на мить, і в цю шпаринку миттєво сунуться невимовний жах війни, шалена злість, хвилювання за усіх близьких, а на додачу до них стереотипи на кшталт «марно прожиті роки», «відсутність стабільності», «темне майбутнє» та інший ментальний мотлох, несумісний з життям. 

Тільки впусти і мене відкидає до м’якого дивану, де хвилювання і підступне рюмсання накривають знесилені тіло й душу своєю нібито такою потрібною м’якою ковдрою. 

Як тільки щось з цього підповзає до порогу, беру найміцнішу мітлу і відправляю куди подалі.  

 

5fb20a14859e20ee3de9f0429a12ec8f.md.jpg

 

Крок третій. Робити усе, що можна зробити зараз.

Якщо є можливість добре робити маленьку справу, це набагато краще, ніж чекати великі можливості для грандіозних звершень.  

Я не в змозі миттєво змінити обставини. Не в моїх силах припинити війну, врятувати тих, хто лишився і заспокоїти тих, хто поїхав, відновити зруйновані міста. Що я можу, якщо не можу нічого?

Віктор Франкл казав так: «... щодня та щогодини життя ставить питання, і ми повинні на них відповідати — не розмовами чи роздумами, а дією, правильною поведінкою. Адже жити — зрештою, означає нести відповідальність за правильне виконання тих завдань, які життя ставить перед кожним, за виконання вимог дня та години…», тож я можу просто реагувати на виклики дня і творити маленькі дива не для великого світу, а для окремих людей. 

 

422928c8285438c6d9bbf7895c79b1ba.md.jpg

 

Крок четвертий. Уважно дивитися на всі боки.

Бути уважною в кожному моменті дня: під час водіння авто, під час розмов з близькими та переписок з замовниками, під час нальотів та обстрілів, при плануванні та при виконанні планів. 

Наразі я залюбки підписую листівочки, коли посилки їдуть до бабусь від онучок з Європи і до дівчат від хлопців з ЗСУ. Маю кілометровий список побажань на випадок «якщо буде можливість» і майже завжди ця можливість якимось дивним чином знаходиться. Намагаюся пам’ятати усі деталі і вдячна, що пам’ять не підводить, а навпаки — вдосконалюється. стеснение Намагаюся дивитися на світ добрими очима і робити добрі справи, бо чиясь крапля радощі може виявитися вирішальною і таки зламає хребет злу.

 

5cea43b8970ac8812200aa26d99eae85.md.jpg

 

Крок п’ятий. Всюди шукати красу.

Знову Віктор Франкл. У його кніжці «Сказати життю "Так". Психолог в концтаборі» описана подія, дуже співзвучна моєму світовідчуттю:

«…Якось увечері, коли ми, смертельно втомлені, з суповими мисками в руках вже розташувалися на земляній підлозі, раптом вбігає наш товариш і буквально вимагає, щоб ми, незважаючи на всю втому і весь холод, вийшли на хвилинку: не можна пропустити такий "гарний захід сонця". 

І коли ми вийшли і побачили там, на заході, палаючу смугу неба, що червоним блиском відбивається в калюжах плацу, скупчені аж до горизонту хмари химерних форм і цілої гами відтінків, від синьо-стального до вишневого, — коли ми побачили все це, серед похмурих табірних бараків, то після хвилинного мовчання хтось сказав: "Як прекрасний міг бути світ!"…»

Навіть якщо дуже поспішаю, зупиняюсь, побачивши красу. Фотографую або запам’ятовую заходи Сонця і хвилі ставку, хмари і світанки, квіти і птахів, калюжу і вулиці, посмішки друзів, улюблені ілюстрації в книжках... І звісно, народження нових прикрас, бо такі миттєвості вже неможливо відчути знов. Навіть у глибокому вирі відчаю знаходжу щось красиве, здатне розтопити намерзаючу кригу в серці. 

 

594ea0ede82f309668debd7e62b378bb.md.jpg

 

Крок шостий. Любов повинна мати шанс.

Навколо океан ненависті, що стає лише глибшим з кожним злочином ворогів. Ненависть у повітрі розноситься з димом пожеж після обстрілів. Ненависть тече з екранів. Ненависті стільки повсюди, що майже неможливо пройти скрізь день і не ковтнути цю роз’їдаючу отруту. 

Чи до любові зараз? Мабуть так.

Тільки любов є антидотом до чорної ненависті. Тільки любов дає сили рухатися далі. Тільки любов є те остаточне й вище, що виправдовує наше тутешнє існування, що може нас підносити та зміцнювати. 

Любові, прощенню та вдячності треба постійно вчитися. Це тільки ненависть нав’язлива, а вони — ні.

От і вчуся щодня любити ще більше життя і Всесвіт, близьких та рідних, країну та місто, і себе тощо… 

 

af673225f42cb6d48491d4632aa96b0b.md.jpg

 

Крок сьомий. Вчасно зупинитися.

Як би не складався день, вдало чи не дуже, зробила я усе заплановане або справи не склалися, колись треба пригальмувати. І зробити це треба вчасно, а не тоді, коли розірве гальмівний шланг (випадок з життя у червні — доїхала додому на авто без гальм, а на наших шляхах — це неабияке випробування).  

Якщо не зупинятися, то можна не встигнути перевірити, чи туди я біжу, чи все я роблю якнайкраще і навіть можна не помітити казкове небо, коли Сонце йде відпочивати.

А ще зупинятися треба, щоб у недільний вечір сісти на зручний диван і написати щотижневе есе. девочка  

 

1d3f86b4e9b30cfeca08f9127c6d4c8e.md.jpg

 

Ось такі мої сім простих щоденних кроків.

Потім бог дає новий день і треба починати знов. Дякую!

 

З любов'ю, Олена Маслова  любовь

nadiya-ye
Вс, 03/07/2022 - 22:39

Дякую!
Наталия Николаевна
Вс, 03/07/2022 - 22:41

Дякую Вам, Олено Анатолієвно!
Kitty04
Вс, 03/07/2022 - 23:07

Дякую, люба Олено Анатоліївно! Це чудові кроки, згодна з кожним пунктом!
Kell
Пнд, 04/07/2022 - 04:49

primula
Пнд, 04/07/2022 - 07:36

Ммм! Який Амбер! Він іще буде в наявності, чи це архівне фото?
Cvetochnayafeya
Пнд, 04/07/2022 - 08:11

Дякую
galina_К
Пнд, 04/07/2022 - 09:57

Дуже дякую. Деякі з цих кроків даються надзвичайно важно... Дракоші з перлами неймовірні! :)
Oksanushka
Пнд, 04/07/2022 - 11:03

Я чувствую и переживаю тоже самое. В первые дни войны, когда казалось, что все случившееся страшный сон и ты вот-вот проснешься и все будет как раньше, где-то в Телеграме, наткнулась на цитату Виктора Франкла "первыми сломались те, кто верил, что скоро все закончится.Потом- те, кто не верил, что это когда-то закончится. Выжили те, кто сфокусировался на своих делах, без ожиданий того, что еще может случиться". Эти слова оказались такими необходимыми словами поддержки. Просто жила одним днем, выходила под обстрелами на работу, хотелось быть полезной больным людям, которым еще хуже чем мне. Псалом 90 Давида очень поддерживает в пути. Очень рада, что Оринго остается тем же чудесным оазисом добра, света и любви как и раньше. Что здесь нет ругани, матов, ненависти, проклятий, которыми вокруг все пропитано. Спасибо, Елена Анатольевна, что пишите нам!
gillyflower
Пнд, 04/07/2022 - 11:40

Олено Анатоліївно, Вы неймовірні! Читаю, і абсолютно щиро захоплююся силою, чи, точніше, стрижнем і вмінням спрямовувати потік енергії у русло Добра! За всі ці дні не раз зазирала саме сюди - для заряду, для полегшення, що орінговчани так чи інакше в безпеці, для підтримки впевненості в подоланності негараздів та втрат. Лише сьогодні знайшла сили долучитися в коментарі, бо ці сім кроків - повний резонанс із відчуттями, які ніяк не вдавалося осмислити, а отже - й структурувати. Камертоном налаштував улюблений Франкл, здетонував посыл щодо заходу сонця (неймовірно їх полюбляю), і все ж на бралася наснаги (так, мені не найгірше, а зважаючи на обставини - дуже навіть нормально, але стан нервової системи геть не хоче підпорядковуватися свідомим налаштування вряди-годи). Щира вдячність кожному і кожній за слова на екрані! Вони важливіші наразі в нескінченному вирі повторюваних новин, слугуючи тими гілочками і формуючи плотину, яка дозволяє впорядкувати потік (подій, думок, емоцій) і спрямувати його, хоч і нездоланний, та вжн ПЗ продукуючою потенцію. Вибачте за багатословність, хотілося якомога щиріше висловити вдячність за кола Орінго та суголосся
Янка Лекич
Пнд, 04/07/2022 - 12:26

Як чудово читати слова людини, почуття якої сприймаєш, наче власні.... Дякую за красу і щирість!!