Складність течії життя в останні роки така, що бурхливі хвилі весь час намивають з високих берегів пороги у вигляді різних синдромів. І навколо цих синдромів миттєво утворюються глибокі холодні вири, які неможливо оминути чи ігнорувати. 

Найулюбленіший та найглибший вир — це синдром самозванця, варто тільки розслабитися на хвилинку з веслом в руках, заплющити очі, як вже човен перекинуто, а я потопаю у хвилях емоцій. 

Так було й сьогодні. Написала коротенький гайд для інстаграму про «Срібну мрію», бо треба ж якось доносити людям, що таке Орінго і чому саме в нас бажано замовляти прикраси. Дев’ять фактів про конкурс склалися дуже легко, тому що вигадувати нічого не потрібно. Тепер Талочка зробить гарні ілюстрації та й буде черговий інформаційний допис, на кшталт зроблених раніше «Дев’ять НЕ»  і «Дев’ять ТАК». 

Ось вони, ці факти:

Що таке «Срібна мрія»? Спробуємо стисло розповісти, якщо ви раніше ніколи не чули про цю дивовижу. Отже, дев’ять фактів про творчий конкурс «Срібна мрія», який можливий лише в Орінго.

1 Вперше цей конкурс для аматорів відбувся навесні 2013 році, і з того часу ми не пропустили жодного року. Наразі відбувається прем’єра прикрас вже з одинадцятого сезону!

2. Щоб прийняти участь у конкурсі потрібні: бажання уявити й намалювати прикрасу своєї мрії, розділити цю мрію з іншими людьми, а також натхнення, трошечки часу та увага до правил конкурса. Участь повністю безкоштовна.

3. Ті, чиї ескізи пройшли етапи відбору та втілилися у сріблі, отримують свою мрію за 1 грн, а також диплом переможця конкурсу. І коли прикраса додається до каталогу, ім’я автора ескіза та посилання на роботу супроводжують її. 

4. За час існування конкурсу ювелірне журі, що складається з учасників команди Орінго, розглянуло 2109 ескізів.

5. Усього було створено до каталогу 235 срібних прикрас, і це не рахуючи тих, що створювалися індивідуально, в одному екземплярі.

6. Майже половину зі створених прикрас обирали глядачі та майбутні замовники у голосуванні! Також серед тих, хто обирав переможні ескізи, ми розігруємо саме ті прикраси, за які вони віддали голос.

7. Щороку один ескіз обирається повністю всліпу, у рендомі. Тобто шанс завжди є у кожного учасника. До речі, приймати участь можна кожного сезону, тому є й багаторазові переможці. 

8. Доброзичлива та уважна спільнота — ще одна неймовірна особливість Орінго. Конкурсні теми публікуються на форумі упродовж місяця і усі бажаючі обговорюють ідею та підтримують учасників конкурса. Іноді орінговці навіть допомагали конкурсантам з малюнками, якщо не вдавалося візуалізувати цікаву ідею. 

9. У 2018 році ми проводили додатковий сезон з компанією Swarovski, де умова була використати в ідеї австрійські камені. 

Конкурс «Срібна мрія» — це казкова країна посеред буденності, де усе можливо і завжди перемагає творчість. І як би нам не було складно утримувати кордони казки, ми пам’ятаємо, що українці цього варті.

Досить стриманий текст, обмежений кількістю знаків для дописів та зображень у каруселі. Але навіть такі сухі факти несподівано викликали в мені клятий «синдром самозванця» — розуміючи усю сутність та унікальність такої послідовності у створенні творчих можливостей, я все одно відчуваю себе так, ніби вихваляюся тим, що зроблено не мною, виникло випадково та не є чимось суттєвим.

І так весь час. Логіка підказує мені, що 11 років проводити творчий конкурс в існуючих умовах — це щось унікальне. Тримати творчий простір для спілкування і малювання ескізів (ще ж є й Екслібрис) — теж неймовірно! Тобто логіка упевнено підкреслює непересічність такого досягнення. 

А потім з виру емоцій вилазить внутрішній голос; єхидно передражнюючи нудну логіку, він зводить нанівець усі переліки досягнень.

Та нащо зараз те «особливе творче середовище», людям взагалі байдуже на прикраси та їх сенси або ж купляють зроблене китайцями. 

Що ті 235 «мрійних» прикрас за 11 років, якщо тільки в нашому каталозі їх тисячі.

Якби ті шалені сотні тисяч не витрачати на конкурси, а повернути на рекламу, уся б країна знала вартість імені Орінго...

Голоси сперечаються. І це не щасливе божевілля, коли є забуття. Це той клятий внутрішній бій, який виникає у людей, які дійсно щось роблять, але роблять не за типовим сценарієм, тому й не можуть оцінювати результати за зрозумілою шкалою. Якщо рахувати успіхи в грошах чи у частоті згадувань в пресі — Орінго давно й безповоротно мав потонути, інтерв’ю в мене чомусь беруть тільки по сумним приводам. 

Але якщо порахувати час, який усі причетні люди провели у мрійних кругах, малюючи тисячі ескізів, пишучи повідомлення та вболіваючи, створюючи прикраси та розповідаючи про них, то за самими скромними підрахунками знаходяться мільйони хвилин радості, які можна здобути тільки в нас, в Орінго.

Можливо, колись згодом, після завершення війни, у спокійній та щасливій Україні якась допитлива людина зробить дослідження про нововиявлений синдром мрійника, вивчить дивовижне харківське срібне відродження на зламі епох і нарешті пояснить, чому ж нам хотілося мріяти про красу світу та загальне творче поле, коли під ногами горить земля.

Мабуть він розповість, як синдром мрійника врівноважував синдром самозванця та спонукав до дій, що не мали сенсу в поточному житті, але стали повністю нормальними у країні мрій. 

Ой, дуже б хотіла це прочитати і не зашарітися… Кажуть, що в літніх людей синдром самозванця відсутній, тепер треба тільки дочекатися тих щасливих часів. 

"...Щоб там не було, як би не було

Все одно добро закохає зло!"

З любов’ю, Олена Маслова 

P.S. Поки наближала світову гармонію та чекала поважного віку, мало не забула про головне, друзі. 

З понеділка починається сезон прем’єр з одинадцятого сезону «Срібної мрії». 

Зірки загоряються, бо це комусь потрібно. Дякую, що ви залишаєтеся в кругах Орінго.

О.М.