Минулого тижня, коли я тонула у смутку від чергових ідей можновладців, попросила вас в коментарях до есе «Звідки береться свідомість та як її втратити» підказати будь-який нестандартний аргумент, чому ювелірів треба оберігати, любити чи хоча б не чіпати.  

І я дійсно отримала розумні й дієві аргументи проти введення для ювелірної галузі окремого військового збору, який в 30 разів більше, аніж для інших галузей. А ще я отримала дивовижне відчуття дружнього круга і велике нагадування заради чого потрібно продовжувати боротися за ювелірне мистецтво в Україні та за долю Орінго. 

Навести відповіді повністю не вдасться, бо виходить дуже довгий текст, але з кожної відповіді обираю ключову цитату, яка підкреслює потужність нашого з вами спільного поля. 

 Олена Миколаївна (LeTim): «…все написане нижче я відношу саме до представників справжнього ювелірного мистецтва, бо не все ювелірне для мене цінне, і тим більше як мистецтво. Якщо коротко - ювеліри такого роду на кшталт психотерапевтів високого рівня, і водночас вони є просвітницьким імпульсом, своєрідною освітньою платформою, що несе для споживача величезний пласт нових знань (або спонукання до них), відкриттів, творчих досліджень, пошукiв вiдповiдей на вiчнi питання, звернень до історiï тощо. І все це закладено в кожному магічному творінні…»

 Алла Сергіївна (allavoytenko): «…скільки існує людство, стільки ж існує ювелірна справа. Будь-який ювелірний виріб може повністю охарактеризувати конкретне суспільство (чи цивілізацію), його світогляд, цінності, рівень розвитку його науки і культури загалом. У цих намаганнях придушити розвиток українського ювелірного (і не тільки) мистецтва, що триває вже не один рік, особисто я вбачаю спроби придушення саме нашої культури й ідентичності. Може хтось нас боїться?» 

 Тетяна Олександрівна (tatyanamx): «… коли я прочитала усі ці новини, перша моя думка була - що я буду робити без Орінго? А потім я отямилась і подумала, що не буде ніякого такого «без Орінго»! … Тому і треба берегти… як усе, що любиш.»

 Галина Володимирівна (galady):   «…прикраси як і парфуми не дають мені з'їхати з глузду від війни, від страшного сьогодення. Тому що це та ниточка, яка тримає усвідомлення того що життя триває, а війна не назавжди. Тому що попри війну є люди які творять прекрасне…»

 Олена Володимирівна (olenabuglova): «Якщо ювелірів не оберігати, то в далекому майбутньому ніхто не зможе знайти "Пектораль" наших часів, з якої наші нащадки могли б дізнатися про те, як ми жили і про що мріяли.»

 Олена Володимирівна (evka): «Ювелиры, не торгаши-перекупы, а именно ювелиры — творческий потенциал нации. Как народные песни, литература, живопись, скульптура»

Наталія Богданівна (primula): «Ювелірне мистецтво, коли це саме про творчість дуже важливе, як і будь-яке мистецтво. Зрозуміло, що принципи піраміди потреб працюють і найважливіше зараз просто вижити. Але наше українське "вижити" дуже часто складається із "запам'ятатися", "надихнути" і "залишитися в пам'яті поколінь".»

 Тетяна Володимирівна (Mikurianka):  «…склалось враження що хочуть залишити кілька гравців, іншу частину перетворити на перепродаж з алі та дорогу латунь. А потім казати "та не було в нас нічого свого, яка культура ювелірності? лише наслідування та "псевдосільське псевдомистецтво"»

 Юлія Ігорівна (isa):  «Є хліб насущний, а є духовний. Будь-яке мистецтво (не тільки ювелірне) живить та збагачує наше світосприйняття, мрії, творчість. Без цього людина лише тварина з первісними потребами. Я працюю в сфері культури і вона зараз не на часі. … Картини не на часі, музеї не на часі ...книги, кіно, музика, а за що тоді битися ? За бездушний клаптик землі? … Я вже не можу чути, що щось не на часі. Усе на часі. Життя коротке, не треба робити його ще й вбогим»

 Лариса Миколаївна (larisa-shpakova):  «…Ювеліри не повинні нести найбільший економічний тягар цієї війни. Їх мистецтво є частиною нашого національного культурного надбання. Його дуже легко знищити, але важко буде відродити. Треба берегти своє, українське!»

 Ольга Миколаївна (olyalya84): «Ювелірна галузь - це мистецтво, яке допомагає людям жити, надихатись, творити навіть у такі скрутні часи як зараз... Сподіваюсь, що реакція на цей законопроект не дасть його прийняти...»

 Людмила Валеріївна (Soko_Lova ):  «… Ювелірне мистецтво, як і будь-яке інше, відображає наше духовне. Прикраси - незмінний елемент невербальної комунікації, самовираження та самоідентифікації. Ба більше, прикраси ставали оберегами, важливим елементом різних ритуалів і традицій, сімейними реліквіями, що передавались із покоління в покоління... Тому спільноту справжніх ювелірів, які творять унікальне, глибоке й наповнене сенсами, яке кричить на весь світ: "Ми - українці! Ми - народ з унікальною кільтурною спадщиною!" - не те що чіпати не можна, а надважливо - берегти й надавати можливість творити в найтяжчі для нашої нації часи…»

 Галина Георгіївна  (galina_К): «…для наших високопосадовців ювелирне мистецтво - це тільки той самий золотий батон та золотий унітаз, за право виробляти та користуватись якими треба брати податок, як за придбання Майбаха за 1,5 М. ... Але ж ювелирне Мистецтво, воно не зовсім про це. Це в першу чергу Мистецтво, що як і будь який інший вид мистецтва надихає та допомагає встояти та не зійти з глузду під час випробувань війною. Невже срібна каблучка, що буде нагадувати про рідне місто в яке відчайдушно хочеться повернутись і за яке болить кожної хвилини, це предмет розкоші?..»

 Юлія Анатоліївна (Julia777): «Чому ювелірів треба оберігати, любити чи хоча б не чіпати? Бо вони дарують радість, а радість - це енергія життя. Буде ця енергія - буде й все інше…»

 Олена Павлівна (Kell): «…зараз такі дивні часи, що взагалі нічого не можна виключати. А раптом трапиться зомбі апокаліпсис чи нашестя вампірів? :) Хто крім ювеліра зможе відлитий срібні кулі?))) Ювеліри — життєво необхідні люди, треба їх любити та поважати їх працю…»

 Олена Володимирівна (Нимфа):  «Ювеліри - це митці, які створюють казкові світи та формуюють нашу ідентичність. Таких людей, які здатні до творчості, у світі і так не більше, ніж 2-3% від загалу. Тому їх обов'язково потрібно берегти, пестити й плекати вже за сам лише факт існування, а не "перерізати горло" своїми недолугими законами... Я так думаю, що наші депутати та депутатки разом з усіма їх родичами не купують ювелірні прикраси, зроблені в Україні, тому і не розуміють, що взагалі відбувається в країні…»

 Юлія Анатоліївна (Loana): «Одна з неочевидних загроз цієї війни - стати внутрішньо подібними до росії, дозволити цьому монстру прорости скрізь себе. Я маю на увазі насамперед відношення до людей як до об'єктів або як до засобів. І оця спроба знищити вітчизняну ювелірну галузь, на жаль, є одним з проявів цієї загрози. При чому, був би зрозумілий підвищений податок на імпортні ювелірні вироби. Але щоб так безглуздо вбивати вітчизняний ювелірний бізнес... Хто в світі, крім наших ювелірів, зможе створити прикраси з українською душею?!»

 Таїсиія Григорівна (Tais): «Митці, які народжують прикраси з душею - це провідники краси для гармонії та самовираження особистості, для історичної та сімейної пам'яті. Тому ніхто не має права нищити ювелірний відповідальний бізнес. Є менш привабливі для розвитку людини галузі, наприклад, алкоголь, тютюн, ігровий бізнес тощо. З їх обороту бажано і 50% оподатковувати.»

 Анастасія Вікторівна (Anastasiya):  «…В світі, де майже все стоїть на потоці, і за кількістю однотипних "no name" історій легко загубити щось дійсно важливе, я, в далекому лютому 22-го пакувала тримтячими руками свої "предмети розкоші" у валізу не тому, що вони дуже дорогі, а тому що вони безцінні! Кожна річ, виготовлена українськими ювелірами Орінго, була "про щось". … Ні обстріли Харкова, ні блекаути, ні скажені тарифи, ні усе інше "непередбачуване @імно, що трапляється" (іноді досить часто трапляється, нажаль) не зламали справжніх митців. Українських ювелірів! І що ж?! Їм зашморг на шию чіпляють свої ж! … Неможливо будувати культурну, вільну, самобутню країну там, де душать митців, поетів, письменників, ювелірів!»

 Марина Павлівна (Cleona): «Ювелірне мистецтво - це про мрії і бажання, які роблять нас трохи вільнішими, впевненішими і красивішими для себе і оточуючих. Гарні прикраси - це прикмета мирного життя. Бо милі серцю прикраси можуть повернути в прекрасне минуле, а можуть пообіцяти не менш прекрасне майбутнє, не зважаючи на всі жахи і страждання теперішнього часу».

 Ольга Дмитрівна (06729557..): «Якось в соцмережах прочитала розповідь, як дві жінки ( мама і донька, здається) витратили велику частину грошей на красиві купальники. Знайомі критикували їх вибір, призивали до поміркованості... Але вибір було зроблено. А потім прийшла війна, голод. Не всі вижили. А ці дві жінки одягали час від часу свої купальники і вперто мріяли і уявляли, що коли прийде перемога, обов'язково поїдуть на море і будуть в них гарними і щасливими... Вони вижили і мрії здійснилися. Для мене прикраси Орінго (і ще парфуми) — це мої особисті "купальники", що допомагають пережити "темні часи"». 

 Віолетта Олександрівна (Salnyk Violetts):  «Ювелірів та їх мистецтво треба оберігати бо вони дають людям набагато більше ніж просто красу, а ще і безпеку, надію і просто позитивний настрій. Вони творять не просто прикраси, а невидиму опору яка кожен день з нами, наче срібний янгол охоронець. А якщо вже думати не стандартно, то я б сказала, що прикраси — це наче флешка з величезною памʼяттю яка може зберігати незліченні спогади та події». 

 Світлана Вікторівна (Cvetochnayafeya): «Ювеліри- це люди, які своїми руками створюють абсолютно матеріальну красу, що завжди з тобою поряд! Це матеріальна річ, що підтримує внутрішній дух та психологічний настрій! Ювеліри створюють прекрасне матеріальне заземлення для чуттєвих людських душ! Бо на небі ювелірних прикрас немає. Вони є тільки тут. І нажаль політика країни із року в рік робить цю підтримку душі все менш досяжною((((((»

 Ольга Олександрівна (Лелеока): «Для мене, як і для більшості, звісно, прикраси не є одною з умов виживання, але... … Особисто мені хочеться, щоб моя умовна праонука могла вдіти підвіс/сережки/каблучку й сказати, що це було зроблено в Харкові. Тому й намагаюся навіть у воєнні часи щось замовити, бо щиро хочу, щоб ювелірне мистецтво Харкова вижило під час війни, щоб ми не загубили тих ювелірів, які є, щоб молодь бачила якісь резони йти у цю справу. Це така сама культура, про яку говорять, що вона надважлива під час війни». 

 Оксана Вадимівна (ksis): «… щодо аргументів чому не треба чіпати ювелірів, то мій аргумент — для того, щоб не перетворитись в бананову республіку після закінчення війни». 

 Дарина Владиславівна (Jiaurelin): «Ювелірна справа без жодних сумнівів є мистецтвом. А мистецтво допомагає виховувати, живити та оберігати душу. Прикраси складно віднести до предметів першої необхідності, поставивши їх нарівні із хлібом, водою та повітрям. Але задовольнивши первинні потреби, людина завжди тягнеться до чогось більшого. Можна задушити ювелірний бізнес, зібравши з нього криваві гроші у короткостроковій перспективі. Люди виживуть. Але чи будуть вони по-справжньому живі, коли не залишиться нічого, що підтримувало б їхній дух і волю?»

 Ганна Валеріївна (Radivoya):  «Ювелірні вироби відображають епоху - теперішній час та надбання попередніх поколінь. Рівень майстерності, матеріали, які використовувались, хто їх міг носити - верстви населення, регіони, достаток, навіть корисні копалини - це я про каміння, торгівельні зв'язки між країнами та багато іншого. Ювелірні прикраси - це знахідка для археологів. Так само, як і літературні твори та картини. …Значення праці ювелірів нівелюють зараз, вважаючи це розкішю в теперішній час». 

 Ольга Олександрівна (lelik):  «Мій аргумент дуже простий. Я одягаю прикрасу і мій настрій покращується. Мій покращенний настрій відбивається в доброму сенсі на оточуючих. От і виходить, що ювелірне мистецтво, створенє руками ювелірів має суспільне значення»

 Марина Владимирівна (Maryna):  «Думаю усі творчі та мистецькі переваги вже були написані, тому скажу суто прагматичний аргумент:  не треба виділяти ювелірів в окрему касту, а треба просто поважати і давати такі самі умови, як і для інших бізнесів. Будь-яке виробництво має бути шанованим, бо дає працю робітникам, прибуток у казну, і задовлення своїм споживачам. І як будь-яке виробництво має всі ті самі проблеми: де взяти людей, де взяти кошти на закупівлю сировини, як продавати у сучасних умовах. І будь-яке можна закрити назавжди отима 30-ма відсотками. За якої підстави раптом ювелірна справа, яка і так в сучасних умовах ледь дихає, має стати аж таким донором?»

 Тетяна Олегівна (kudriashka_tan):  «Ювелір створює сімейні, фамільні цінності, які передаються у спадок, коли бабуся дарує дочці свої прикраси, чи передається заручальний перстень прабабусі для освідчення, щоб створилася нова сімʼя, родина, замовляються каблучки на весілля, тобто ювелірне мистецтво = продовження роду». 

 Юлія Єгорівна (juliaserj190720...): «Бо чипати ювелірів нуууу вкрай смертельно небезпечно для здоров'я) Хто, як не митці з дорогоцінних металів і камінчиків, можуть створити , наприклад, оманливої сліпучої краси перстеник, який затаїть у собі зовсім несмачну отрутку. І ця отрутка непомітно висковзне з ювелірного шедевра-перстеника прямісінько в келишок якомусь можновладцю... для покращення розумової діяльності винахідника законів... А взагалі, перепрошую за такі похмурі думки в час, коли хочеться нарешті перемоги добра й світла. Але ж іноді здається, що тільки такі "ліки для розуму" із прекрасного дорогоцінного перстеника здатні повернути глузд посадовцям...»

 Олександра Андріївна (Anawan): «Вибачте, шановні, а хіба у тих, високоморальних і порядних громадян, що оце все неподобство, власне, "нарішали", в самих жодного перстеника нема? … А щодо аргументів, то ось, на що вистачило мене: Тут і зараз ми роз'єднані. Ми, звісно, тримаємось на соціальних зв'язках, рештках здорового глузду, заспокійливих та антидепресантах. Але, кажучи відверто, ми відірвані зараз від усього що нам вважалося таким природнім. … Зараз для сотень українців частиною такої опори є такі невеличкі речі, а, точніше те, що за ними стоїть: зміст, що вклали в ці важливі з першого погляду дрібнички, руки майстрів, результат праці наших співвітчизників, ще одна ниточка, що веде додому, загальна мрія про мирне життя, жага до перемоги та спільна тиха молитва за тих хто зараз на вістрі. Дійсно, і що ж ті прикраси?»

 Надія Олексіївна (nadiya-ye):  «Ювелірні прикраси не мають ніякого практичного призначення. Їх "на хліб не намажешь", вони не зігріють. Але вони надихають, захоплюють, дарують емоції, наповненні сенсами прикраси складаються в розповіді і казки, доповнюють образи своїх власниць. Це естетичний бік. Як що казати про економічну сторону, то існування українського виробничого бізнесу - це основа існування держави. А вважати ювелірні прикраси "предметами розкоші" разом з килимами і кришталем - це суто совецька традиція».

 Світлана Анатоліївна (solncesilber):  «Справжні ювеліри, для мене це звісно, майстри Орінго, це творці коду нації, митці, унікальні особистості, яких так треба берегти, в крайньому випадку, не заважати їм робити, бо вони народжують прикраси, яки надихають, дають сили жити далі та не грабувати їх».

 Анна Олександрівна (a.menzerova): «Хіба не є сенсом життя відчувати себе щасливим? Тож неможна чіпати ювелірів, бо украшулі — то для щастя. Особливо прикраси Орінго. Не знаю жодної людини у якої не було б хочя б одного ювелірного виробу...»

 Іраіда Іванівна (iraidaiv):  «Чому не треба чипати ювелірів? Бо то мистецтво і наше культурне надбання. Зараз кожного дня знищує і вбиває расія. Тому наша задача - відроджувати і плекати своє українське»

 Олена Анатоліївна (Леотон):  «Тут явно простежується тема податку на роскіш, товар не першої необходності, тому хай платять, але ж так можна просто загубити цей бізнес в країні, і к чому ми повернемося, к убогій сірості і ширпотребу, а-ля повернення до родянського союзу. Знов буде ексклюзивне тільки для заможніх...»

 Юліана Андріївна (Juliana):  «Очевидно, треба ювелірів треба оберігати, щоб археологи майбутніх цивілізацій через тисячі років мали що прекрасного відкопати, коли ми дограємося з престарілими диктаторами і кліматичними змінами. Ми відкопали золото скіфів, треба і їм красивих і витончених скарбів залишити».

 Еліна Альбертівна (Lina2018):  «Захищають, насамперед, маленьких. А ще талановитих, бо посередності захисту не потребують.  Невеликі українські підприємства - це капіляри, якими рухаються ідеї, люди, природні та матеріальні ресурси, забезпечуючи життєдіяльність нашої держави. Без них України просто не буде. А щодо ювелірного мистецтва і його нібито неважливого значення для нашого сьогодення - невеликі мистецькі витвори здатні донести до кожного персонально ідеї любові, гармонії та мирного співіснування. Хіба не цього зараз потребують наші поранені душі?»

 Дар'я Сергіївна (dark85a):  «…А завдяки ювелірам (особливо Орінго) твори мистетства завжди з тобою! Це не примха, це свобода волі та самоствердження, бо обмежуючи (вирішуючи за іншого), що треба робити, купляти і таке інше, влада обмежує свободу громадянина України...»

 Анна Павлівна (Анна Тука): «Ювелірна справа - це мистецтво та галузь економіки, яку можна легко задавити й знищити необґрунтованим податковим тиском та корупцією. Знищення цієї сфери діяльності матиме для країни тільки негативні наслідки: економічні і культорологічні. Якщо проект закону несе в собі загрозу занепаду цілої галузі промисловості, якою є ювелірна справа, то цей закон зовсім не для блага країни, а для воюючої країни й поготів. Тільки щира підтримка вам, Орінго, й побажання достукатися й перебороти ці обставини!»

 Катерина Леонідівна (warbler1233):  «Чому потрібно не чіпати ювелірів і дати їм можливість спокійно працювати? Перш за все, нашим високопосадовцям (і не тільки їм) слід пригадати прості істини. Живеш сам- дай жити іншому. Не вмієш створювати своє- то хоч не знищуй чуже (особливо, якщо те чуже- то справа всього життя). Також, культура, мистецтво, чесна праця не можуть бути "не на часі". Просто не можуть і все на цьому.»

 Тетяна Леонідівна (Янка Лекич):  «…Ти хочеш вирвати з рук ювеліра шматок срібла? А якби хтось вирвав з рук Бога шматок глини? Світ припинив би своє існування...»

 Вікторія Вікторівна (ВикторияВ): «Прикраси - це те, що йде в майбутнє. Роздивляємось прикраси давніх поколінь, і розуміємо, про що вони мріяли, чим займались, якими були. Невже ви хочете, щоб про наш час думали нащадки, що був занепад мистецтва? До того ж срібло має цілющі властивості, допомогає відновлюватись. "Той мурує, той руйнує", ви з ким хочете бути?»

 Наталія Олександрівна (Natasha Dziuba):  «Ювелірне мистецтво - це краса і магія, це творчість, що дає друге життя прадавнім символам і дає можливість новим символам з'явитись і надихати людство, як надихають протягом століть візерунки Стоунхендж, розписи та мозаїки Софії, золото Афін і скіфів, усе, що змушує людину бути людиною. Втратити мистецтво - втратити свій шлях».

 Інга Георгіївна (inega):  «… Ювелірне мистецтво - це магія, зрозуміла творцеві і власнику прикраси, це сила, закладена в знаках і візерунках, камнях і надписах. І ця магія - є сила захисту людини і всієї нації в небезпечні часи. Ювелірі країни створюють у прикрасах і красу, і код захисту роду людей та країни в цілому від небезпеки. А захисний код кожної прикраси трансформується в потужний захист оточуючого її простору і передається далі у Всесвіт. Тож ювеліри нашої країни – це незримі захисники родових програм людей і нації. Їх необхідно поважати, а не ображати. І одна прикраса може мати більш позитивну силу, ніж літери й цифри законів смутного часу».

 Лілія Петрівна (Leirion):   «Тому що саме слово " ювелір" походить від слів "коштовність", "дорогоцінність". А коштовності - це те, що має особливу цінність, високу вартість, що прагнуть зберегти і примножити. Це - сіль, якої треба зовсім мало, але без якої їжа буде несмачна, більш того, безсольова дієта - шкідлива, бо позбавляє організм натрію, без якого неможлива робота клітинних мембран. З давніх- давен це знання живе у людстві, тому в самих древніх тисячолітніх розкопках знаходять ювелірні вироби. Ювеліри життєво необхідні Україні! Без краси і сенсів нам не вижити...»

Далі в нас вже є рішення долі і я щиро вітаю Юлію Анатоліївну (Loana) з новим підвісом "Роздуми про сенс" (базова версія, колір каменя може бути іншим, в коментарі напишіть код "Ювелірна подяка").

А от з моїм рішенням геть нічого не склалося, на жаль,  — подобається усе прочитане й обрати щось одне неможливо.  Тому окрім великої подяки за вашу підтримку та увагу, сьогодні з'явиться ще в особистих кабінетах маленьке привітання. 

Дякую, друзі, що допомагаєте мені долати зневіру та комплекс меншовартості, знаходити сенс і посміхатися попри усі халепи. Лапки не складаю — працюємо далі. 

О.М.