Вирушаємо у подальшу подорож з колекцією «Чарівні міста України»: цього разу нас зустрічає Кропивницький! Проложити маршрут допоможе рядок з прем’єри каблучки «Кропивницький. Краєзнавчий музей»...

.. «Окрім казкового будинку обласного краєзнавчого музею на каблучці є ще скіфські скульптури (у Кропивницькому навіть скіфські баби не баби, а майже усі – чоловіки), про ці пам’ятки давнини треба розповісти окремо».

Обіцяли – розповідаємо!

Темна вода віків давно зімкнулася над войовничим гордим племенем скіфів. А все-таки в Україні жива пам’ять про них, і згадки можна зустріти практично всюди: величні кургани, таємничі городища і, звісно ж, кам'яні баби – впізнаваний скіфський символ. Щоправда, до них варто уважно придивлятися, адже кам'яні баби насправді не зовсім ті, ким здаються...

Кропивницький може по праву пишатися значною колекцією скіфських кам'яних фігур. Невідомо, хто і як дав їм назву «кам'яні баби», але вона прижилася, ба більше, послужила натхненням для міських легенд і теорій: кам'яні баби оголошувалися берегинями, богинями родючості, богинями підземного світу... Є тільки одне ма-а-аленьке уточнення: якщо придивитися уважніше, легко побачити, що «баби» озброєні мечами і сокирами.  Їхні голови прикрашають довгі тонкі коси, втім це – поширена чоловіча зачіска у скіфів. Отже, «баби» – ніякі не «баби», а воїни.

Таке відкриття оповиває кам'яні фігури ще більшою завісою таємниці. Якщо це не берегині і не скіфські валькірії, то хто ж це? На це питання відповіді немає досі, хоча припущень і версій маса. Наприклад, деякі дослідники припускають, що це аналоги надгробних статуй – стилізовані зображення великих вождів і воїнів, похованих у курганах. Подібні фігури справді часто можна знайти на вершинах курганів... от тільки не скіфські, а половецькі.

Тюрки-половці прийшли в скіфські степи через багато століть після самих скіфів і залишили по собі безліч дивовижних артефактів, зокрема й кам'яних фігур, що дуже нагадують скіфські. Щоправда, половецькі фігури справді найчастіше жіночі і встановлені на курганах. Можливо, вони-то і є богинями потойбічного світу. А ось кам'яних скіфів із сокирами на курганах ніхто досі не знаходив...

Ще одна загадка кам'яних скіфських фігур – те, який вони мають вигляд. Неважко помітити, що вони досить схематичні, без деталей, підкреслено первісні, і це утворює дивовижний контраст із витонченим «звіриним стилем», з його неймовірно реалістичними людьми і тваринами. Варто згадати славнозвісну Золоту пектораль або фібули у вигляді вовків та оленів, на яких видно кожну шерстинку. Чому ж кам'яні фігури, м'яко кажучи, так на них несхожі? Ба більше, схоже, що за довгі роки існування скіфської цивілізації ці фігури практично не змінювалися зовні. У металі скіфські ювеліри експериментували зі стилями і формами, а ось творці «кам'яних баб» чомусь були більш консервативні. Існує припущення, що це тому, що баби були священними зображеннями, і ніхто не наважувався змінювати канон, щоб не накликати гнів богів. Ось так вірування впливають на мистецтво...

Скіфські фігури відомі всім, можна навіть сказати, що вони користуються популярністю, як свого роду «скіфський бренд». Тож дивно, що кропивницькі баби досі надійно зберігають свої таємниці. Втім, можливо, боги, яких вони зображують, навмисно не бажають повідомляти зайвого?  Хтозна, але якщо у вашій колекції є каблучка «Кропивницький. Краєзнавчий музей», тепер ви знаєте, що фігурки на ній зовсім не прості...

Ольга Орінго