Перед святами самий час робити добро та згадувати тих, хто робив цей світ світлішим. Ми вже розповідали про меценатів, а зараз мова піде про тих, хто під час війни рятував життя - іноді ціною свого.

Праведник народів світу - це не просто шанобливе прізвисько, це офіційне звання, яке підтверджується спеціальними документами. Його присуджує ізраїльський меморіал Яд Вашем від імені держави Ізраїль. Удостоїтися цього звання можуть неєвреї, які під час Голокосту рятували євреїв, водночас абсолютно неважливо, тисячу осіб чи одного. 

Сама назва "праведник народів світу" - це рабиністичний термін, який на івриті звучить як "хасидей умот ха-олам". Так називають неєвреїв, які дотримуються основних біблійних заповідей. Релігійна приналежність при цьому не враховується. У сучасному світі "хасидей умот ха-олам" частіше використовується як позначення людини, яка допомагала євреям під час Голокосту, а вже серед них було достатньо представників різних релігій, зокрема й атеїстів.

"Праведники" можуть бути дуже різними: селянами, шкільними вчителями, університетськими професорами, дипломатами і навіть... нацистськими офіцерами. Найдивніша історія "праведника світу" - це історія Карла Плагге. Він був ветераном Першої світової війни, офіцером, освіченим інженером. Саме як інженер він хотів працювати над відновленням Німеччини після війни. Сповнений надій та ентузіазму, він вступив до нацистської партії. Однак із початком Другої світової війни він радикально змінив свою думку про партію, хоча формально залишився в її лавах. Це й допомогло йому стати "праведником народів світу".

Плагге служив штабним офіцером у Вільнюсі. Він придумав украй незвичайний спосіб рятувати євреїв із Вільнюського гетто: створив... трудовий табір з інженерним ухилом. Звісно, "табір" був фікцією і приводом вивезти за межі гетто "цінних фахівців" єврейського походження, забезпечивши їх дозволами на роботу. Начальству Плагге пояснював, що вивезені з гетто євреї всі як один володіють безцінними здібностями та навичками, які він, Плагге, застосує на благо Німеччини... У такий спосіб Плагге вдалося врятувати понад тисячу осіб. Після війни він здався американським військовим, відправився під суд, його визнали "співчуваючим" нацистам: від серйозніших звинувачень Плагге врятували свідчення вільнюських євреїв, які вижили. Через десять років Карл Плагге помер; до кінця життя він вважав себе "не героєм, а просто боязкою людиною" (його власні слова) і був переконаний, що міг би врятувати більше людей.

Єврейка Перл Гуд, яка залишилася живою, вказує на ім'я Плагге на Стіні Праведників у Яд ва-Шем

В іудаїзмі є поняття "прихований праведник": це праведник-чудотворець, від простих людей його не відрізнити, і лише за непрямими знаками можна зрозуміти, що він наближений до Бога. Подібний опис підходить Хо Феншаню, китайському консулу у Відні, який по мінімальним підрахункам врятував понад дві тисячі євреїв. Після "Кришталевої ночі" євреям стало небезпечно не тільки в Австрії, а й по всій Європі. Надійним способом врятуватися була втеча за її межі - але для цього були потрібні візи. І раптово у сотень австрійських євреїв з'явилися транзитні візи в Шанхай! Безліч людей втекло до Китаю, багато хто вирушив звідти в Гонконг, Сінгапур, Австралію... 

Через багато років, уже у 2000-х роках, з'ясувалося, що все це було справою рук Хо Феншаня. Він працював консулом у Відні, і з 1938 по 1940 рік масово видавав євреям китайські візи. Всього за півроку він видав їх майже 2 тисячі, скільки віз було насправді, невідомо - судячи з усього, набагато більше. До самої своєї смерті 1997 року Феншань не розголошував цього. У Відні ніхто нічого не знав, у Китаї знали лише те, що Феншань ігнорував накази скоротити кількість віз із незрозумілих причин. У 2001 році він був офіційно удостоєний звання "Праведника народів світу"; на жаль, безстрашний консул не дожив до визнання своїх заслуг лише три роки.

Хо Феншань

Насправді людей, гідних цього знання, було значно більше, ніж ми знаємо - проте не усі історії зберіглися чи стали відомі широкому загалу. З теплом згадую мою прабабусю Олю, на честь якої я отримала ім'я. Вона під час окупації ховала свою сусідку-єврейку та її двох дітей просто у льосі. Історія набуває особливої гостроти, якщо враховувати, що в селі стояли німці й один з них жив якраз в прабабусиній хаті - але "нелегальних" мешканців або не побачив, або не захотів бачити... 

А нещодавно в Україні вийшла книга "Сховок" - це автобіографічна історія нідерландської годинникарки та праведниці світу Корнелії тен Бом, чия родина під час окупації переховувала євреїв у власному будинку і допомогла врятуватися понад 800 особам. Самій Коррі це коштувало дуже дорого: жінку ув'язнили та надіслали до табору, вижила вона майже дивом. Звісно ж, читання це не дуже веселе, але книга дає надію - можливо тому, що її авторка була впевнена: яким би великим не видавалося зло, ті, хто виступають проти нього, перемагають частіше, ніж здається.

Ольга Орінго