Покажу сьогодні підвіс, на якому спочатку хотіла спинитися і не продовжувати пошуки, бо головний сенс для себе знайшла. Інші прикраси, як і вже готові, так і ті, що поки існують лише в ескізах, з’являються вже за підсумковою лінією. 

Напишу знайдений сенс ось тут, прямо зверху, щоб не доводилося потім шукати його серед тисячі слів. Відповідь на питання «Коли у світі зникнуть війни?» бачу так: війни зникнуть тоді, коли єдиною й головною цінністю стане людина. 

Не на словах, не у закликах та гаслах, а насправді й незворотньо. Нічого не має бути дорожчим за життя, здоров’я й свободу кожної людини. Світ наразі нескінченно далекий від усвідомлення значущості кожної особистості — добре розумію утопічність моїх роздумів. Але можливо саме цієї миті крихітна крапелька цього великого бажання впаде на ваги, які перекошені під важкістю глобального безумства?

Звісно, людству потрібно довго рухатися до усвідомлення, що людина з України, Африки чи Сирії має таку ж саме душу, потенціал та право на життя, як і людина з Британії, США чи Австралії. Поки складно зрозуміти, як перестати рахувати цінності в грошах, як вчити дітей жити у взаємоповазі, як зберегти планету від злочинців, які прагнуть повертати криваве минуле і від кровопивць, які тягнуть до себе те, що їм не належить. Мене тішить лише те, що люди якось змогли зрозуміти нікчемність рабства, може й з війнами наступить прозріння? 

Саме тут і саме зараз у кожній людині поєднуються тисячолітні лінії попередніх родів. З особистості кожної людини проростають у простір часу її слова, думки й справи. Матеріальне стає невагомим, вигадане перетворюється в тілесне, втрачають сенс старі знаки й імена, народжуються нові люди й символи. Змінюються місцями плюс і мінус, тане те, що було важливим, а на звільненому місці з’являються кристали, які утворюються зі сліз землі й людей, з розчарувань та радості, з досвіду й досліджень, з угод та заперечень, з жахіття й краси, з війни та любові. Кожна людина народжується віддзеркаленням Всесвіту, нескінченно маленькою і безмежно важливою його часточкою. 

На лицьовій частині підвісу «Роздуми про сенс» немає нічого складного чи зайвого. Форма піщаного годинника утворюється двома трикутниками, які перетинаються вершинами.

На перетині розташувався маленький трикутничок з центральною крапкою. Крапка тримає разом минуле й майбутнє. Крапка — саме тут і саме зараз. Крапка — це життя людини.

Нижній трикутник відповідає за минуле, чіткі корені — відрізки поколінь, які йдуть за обрій. На трикутному полі ми змогли вмістити п’ять попередніх поколінь: 62 людини, приблизно 125 років і ми дійшли тільки до пра-пра-пра.

Такі рівні корені зробила тому, що це історії, які вже відбулися і підкручувати та прикрашати їх не варто, бо можна одного дня стерти своє минуле й опинитися над порожнечею. 

Верхнє трикутне поле — це майбутнє. На ньому хвилясті природні лінії, схожі на гілки, ліани чи гірські ріки. Лінії ці можуть зростати, змінюватися і перетворюватися в що завгодно, бо це слова, думки та справи людини. Це усе те, що людина транслює зі своєї особистості у різні виміри. 

Щоб допомогти собі у роздумах та пошуках, підвіс можна перевернути так, щоб рівні корені та обрій предків були зверху та подякувати усім, чия часточка продовжує існувати всередині та подорожує з вами в майбутнє. А потім повернути в природнє положення і далі своє робити.

Складається калейдоскоп уяви, течуть ріки свідомого й підсвідомого та переплітаються на полі маленького людського життя.

Людина творить свою реальність, кордони якої чітко вписані в реальності інших людей — наша свобода закінчується там, де починаються кордони іншої людини. Про це, а також про зворотній бік підвісу «Роздуми про сенс» розповім окремо, щоб не перевантажувати. Дуже складна прем’єра, мабуть найскладніша за весь мій ювелірний досвід, тому рухаюся повільно.

О.М. 

P.S. Тепер у кожному дописі додаватиму посилання на попередні розділи історії колекції "Я дам тобі знак":

1. Про початок створення колекції — тут.