Знову в нас невеличка подорож у часі: захотілося розшукати прикраси, які колись виглядали несподіваними й дивакуватими, а тепер звучать зрозуміло та легко сприймаються. 

Ми вже з вами так подорожували раніше і знайшли каблучку «My way» та колекцію «Пара особливих»разом із співзвучною каблучкою «Наш вихід», ось там і прив'язалася ниточка до чергового відкриття. Наприкінці розповіді про добрі прикраси, які  вміють тихо працювати самі по собі, не розповідаючи голосно про свої зусилля і про те як щільно сплітається тканина добровільних зобов'язань, я спитала: «А може ви здогадаєтесь, друзі, яких прикрас не вистачає в цьому дописі, щоб можна було зібрати повну колекцію та яка назва була б в неї?» 

То був дуже тонкий та зовсім неочевидний натяк на «таємні» підвіс та перстень — дуже мені подобаються у сріблі відбитки полотна та ниток. Тканина — це дуже символічний образ. Геніальний винахід, завдяки якому спліталося й розвивалося суспільство, тому й тягне мене до ювелірного переосмислення цього символу постійно.

І колекцію з філософськими прикрасами з цього ряду я б назвала «Полотно». 

У 2016 році, коли прем’єри прикрас на сайті були радше виключенням, аніж правилом, у блозі поділилася роздумами на тему «Що варто приховувати та коли»:

«Підвіс із робочою назвою "Усе таємне..." милий і забавний, хоча й має таку серйозну назву. Срібна мішковина тільки відкриває центр композиції, камінь відкритий поглядам не повністю. Але до володарки камінь повернутий усією душею. Цей підвіс — чудова ювелірна прикраса для тих, хто вміє у надто прозорому сучасному світі приховувати хоча б маленьку частину внутрішнього світу.

Як же добре іноді побути таємничими! Тоді у годину, яку вдалося відібрати у метушні, можна спокійно помилуватися гарним камінням та поговорити з мудрими непублічними людьми…»

Сьогодні ж до опису прикрас хочеться додати: полотно долі любить несподіванки і багато чого таємного раптово проривається крізь нього назовні. Усе таємне стає явним, бажають люди того чи ні.

Ми так звикли, що приховуються від очей зазвичай погані справи, усе таке, чого треба соромитися, що навіть і не помітили — вони вже не ховаються, а рясно просвічують крізь проріхи життєвого полотна. А от справи обнадійливі та надихаючі не шукаємо за завісами... Та інколи буває така собі несподіванка у кубі, коли проявлене таємне — щось добре й щире, просто робиться воно без розголосу. Робиться, бо людина продовжує бути людиною попри будь-які руйнівні обставини.

І от таке таємне діяння на благо інших людей, на мою думку, найцінніша підтримка для того, щоб продовжувало плестися полотно буття. 

З любов’ю, Олена Маслова