Взагалі шаблони мислення та патерни поведінки – штуки вкрай корисні для людини. Наприклад, вони дозволяють заощаджувати час на рутинних справах та стандартних процедурах. Уявіть собі життя, де пам’ять не тримає інформацію або кожен нічний сон обнуляє наші знання та вміння… Це було б просто жахливо! Прокинувшись, ми б не могли майже нічого, окрім звичайних біологічних функцій. Тому я й не дуже довіряю фільмам, де герой постійно залишає собі нагадування, а потім зранку чудово з ними вправляється, щоб рухатися до мети (зазвичай у якості мети фігурує помста і приклад з такого ряду — «Пам’ятай» Крістофера Нолана)

Саме вміння вишукувати, накопичувати, трансформувати, ділитися різними знаннями робить людину найдивовижнішим створінням на Землі. Як і вміння обирати шлях свого розвитку, мету існування та відрізняти бажане від небажаного, дозволене від неможливого. 

Усе, що ми колись дізналися, може залишатися з нами назавжди, потайки чи явно впливати на сформовані процеси життєдіяльності та до чогось призводити. Тому дуже важливо мати якісні фільтри на отримання інформації та переглядати шаблони — хтозна, що там нам міг наробити випадковий мислевірус? 

Майже рік тому писала про складнощі сучасного мислення, коли вимикають інтернет — зараз перечитала з цікавістю та легкою посмішкою; тільки-но згадала сьогодні в телеграм-каналі «Харківські байки» Григорія Сковороди і знайшла допис, де вже вихвалювала їх. 

Мабуть, це не випадковий збіг, а один з моїх звичних патернів — коли почуваюся глибоко стурбованою, підсвідомо шукаю якір у близькій мені філософії: «Я шукаю співпадіння своїх думок та відчуттів зі словами й ділами людей просвітлених, яким вдавалося жити по своїм правилам, по природнім та божим законам. Багато існувало неймовірно важливих для людей історичних постатей, науковців, письменників, митців, філософів, які своїми зусиллями підштовхували людство на новий щабель еволюційних сходів. І багатьма я щиро захоплююся, але є у серці на особливому місці один тихий чоловік, що просто йшов по життю, бачив його складність та простоту, вірив в Бога, в працю і в людину…»

Шаблон поведінки – це спосіб сприйняття світу, який мені виглядає рамкою з лінзою; в одних людей за плечима великі кейси з різними, ретельно підібраними до обставин і людей скельцями, а інші мають лише одне на усі випадки. Найстрашніші — то закопчені уламки скла, які створили для спостерігання за сонячним затемненням, коли люди використовують їх на усі випадки життя, не бачать світла і тому й діють несвідомо. Такі скельця хитрі чи злі маніпулятори роздають масово, написавши на них імена ворогів. Десь будуть винні в усіх бідах люди з іншим кольором шкіри чи національністю, а десь — з іншою релігією чи політичними смаками. І добре, якщо використання шаблонів призвело тільки до інтернетних чвар… Буває набагато гірше.

Читаю наші новини з Грози і Харкова, потім — новини з Ізраїлю, де зло прорвало кордони цивілізації та дивуюся, яке ж зло війни всюди однакове: цинічно брехливе, уперто кровожерливе... Хтось вирішує долі світу, орієнтуючись виключно на мапи територій, а люди — лише примарні плями у скельцях маріонеток, які вирішили свою долю, погодившись використовувати цей шаблон.

Як зупинити цей всесвітній конвеєр закопченого скла? Найстрашніше те, що швидко — ніяк. 

Людина спочатку повинна хотіти отримувати різні знання, тримати перед очима велику мирну мету, бажати своїм дітям кращої долі, бачити та творити навколо себе красу, мати вільний доступ до чистої води та культури, спільної з цивілізованим світом. Тоді з’являються повага до себе, до свого життя і до життя тих, хто поруч, а за плечима — кейс з великим вибором шаблонів та патернів. 

Життя та свобода людини повинні бути насправді однаково коштовними, незалежно від її місця народження, національності та приватних уподобань, щоб нарешті у Землі створилася ноосфера і людство навчилося чомусь новому: перемогли хвороби, полетіли до далеких зірок, створили спільний простір щастя... 

Допоки ми не знайдемо шлях до щирої рівноцінності людини, у скельцях спостерігатимемо битву диких варварів проти заплутаної у протиріччях цивілізації. На жаль, надто багато ще інтересантів у агресії, фанатизму, нацизму та загарбництва. Нові покоління зі зруйнованим вщент дитинством вже заздалегідь записані у чергу на отримання єдиного закопченого війною скельця. І нам вже замало перемогти у війні та вигнати загарбника за кордони нашої землі, треба створити дітям та онукам таке майбутнє, щоб черга перед ними зупинилася. 

Далі на тижні ми обов’язково побалакаємо про фізичні та ментальні обмеження, про тіло й діло, але сьогодні була чергова спроба зібрати відчуття до купи й оформити їх у слова. Може й не дуже вдала спроба, але щира. 

Якщо дуже коротко: просто дивіться крізь закопчене скло виключно на загарбників та шукайте різні шаблони поведінки для усього іншого; не давайте ненависті обмежити світогляд, бо так ми не витягнемо себе й майбутнє з цієї клятої війни.

З любов’ю, Олена Маслова