Як і обіцяли раніше, публікуємо продовження розповіді Оксани Леонідівни Грабовської про перли.

Головне прохання: авторці важливо почути запитання читачів. Про перли можна розповісти дуже багато, але насамперед хочеться розкрити найбільш інтригуючі теми. 

«Мої міркування про перли принесли несподівані для мене результати. Одна дівчина мені сказала: «Звичайно, добре Вам міркувати про натуральні перли, які ми навряд чи колись купимо». Я злегка здивувалася і відповіла: «Але ж є різні перли, і часто ціна на них досить демократична. Присутність на нитці золотого замка не робить перли кращими, як і його відсутність – гіршою. У багатьох країнах перли традиційно прийнято поєднувати зі сріблом (або з білим золотом, для любителів «подорожче»).

Як виявилося, я неправильно зрозуміла дівчину. Оскільки її відповідь засмутила мене, я вирішила написати саме таке продовження любовного листа до перлів. А відповіла дівчина ось що: «Але ж це штучні (ну добре, штучно вирощені), перли. До того ж ще й річкові. Вони не справжні, не натуральні».

Хочу розповісти про найпоширеніший вид перлів: культивовані прісноводні перли. Так, практично всі перли, з якими ви стикаєтеся, це прісноводні культивовані перли.

Мені дуже пощастило в житті, я провела дитинство на Далекому Сході, регіоні, де природа так приязна до людини, що відкриває для неї свої таємниці і щедро ділиться своїм багатством. Так от, недалеко від військового містечка, в якому я жила, протікали мілководні, але дуже цікаві річечки. Ними на нерест йшла кета (риба з родини лососевих), це вражаюче видовище, яке не забудеш. Цими річечками підрослі вугри пливли в далекі океанічні далі. І в них же можна було знайти устрицю, в черепашці якої були безформні, майже завжди невеликі, розміром із пшеничне зернятко, перлинки – справжній скарб. А якщо додати, що видобуто цей скарб було власними руками, то цінність його ще більша. Безумовно, ті перли і в порівняння не йшли з культивованими, а розповіла я цю історію, щоб було зрозуміло, що «не морем єдиним».

Видобуток природних прісноводних перлів у промислових масштабах уже давно не ведуть – практично не залишилося місць, де вони можуть розвиватися, та й якість таких перлів далека від ювелірної. Технології культивування перлів розвиваються. Південно-Східна Азія (Китай, Таїланд) досягли космічних висот у вирощуванні перлів на фермах.

Нині видобуток перлів уже не вбиває устрицю, людина зрозуміла, що простіше якомога довше зберегти життя молюску, аніж вирощувати дедалі нових і нових перлівниць до «перлинородного віку». Якщо дозволите, я не буду описувати пристрій перлинних ферм (в інтернеті є багато відео на цю тему. Подивіться – вражає).

Так от, на фермах, перли вирощують СПРАВЖНІМИ ПЕРЛІВНИЦЯМИ В ПРИРОДНИХ УМОВАХ. Культивування полягає в спеціальному формуванні гірлянд (щоб розмістити максимальну кількість молюсків на мінімальній площі), у регулярному й достатньому годуванні устриць для якнайшвидшого та рівномірнішого наростання шарів перламутру (до речі, від корму залежить колір одержуваних перлів, але про це іншим разом, якщо вам буде це цікаво). Є різні види культивування перлів: поміщення в устрицю намистинки (ядерні перли), шматочка мантії або укол хімічним подразником (без'ядерні перли). Так ось, прісноводні перли найчастіше без'ядерні, тобто вся перлина складається з перламутру – натуральніше вже нікуди! 

І ще одне маленьке зауваження: вважається, що прісноводні перли часто мають нерівномірний колір і їхні відтінки переходять з одного в інший. Але, на мій погляд, це їхня величезна перевага! Такої гри перламутру, як у якісних річкових перлах, я не бачила ні в яких морських! У морських перлів свої переваги».

Продовження буде вже незабаром у вигляді відповідей на ваші запитання.