Всім привіт! Хочу поділитися трьома самими знаковими з прочитаних мною книг у минулому році:
"Далекий простір" Ярослава Мельника. Роман-антиутопія про світ сліпців, у якому здатність бачити вважається психічним захворюванням. Рекомендую, якщо ви любите філософську складову.
"Букова земля" Марії Матіос. Авторкою проведена величезна робота, опрацьовано і використано багато історичних документів, зокрема листування реальних осіб, але читається без напруження (крім вступної пафосної "божественно-ангельської" частини, яка мені "не зайшла".) Я непогано знаю історію, у тому числі історію Західної України, але книга вразила і висвітлила багато нового. Мені було цікаво, мені було сумно і боляче. Це з тих текстів, які лишаються з тобою назавжди.
"Ведмеже місто" Фредріка Бакмана. На цій гілці форуму є чимало його фанаток і я одна з них. В новій книзі присутнє все, що захоплювало в попередніх ("Чоловік на ім'я Уве", "Брітт-Марі була тут", "Моя бабуся просить її вибачити"). Тонка необтяжлива психологія, дорослі і підлітки, виваженість сюжетної лінії і неочікувана (для мене) кінцівка. І найприємніше — очікується продовження