І ще "Останній демон" улюбленого Річарда Османа. Четверта книга і зовсім немає відчуття що "а ось перша була краще". Всі чотири чудові.
Цікавий сюжет и, як завжди, багато взагалі про життя, а не тільки про росзлідування чергового вбивства. Розслідування ведуть літні люди, тож тему смерті не обійти. "Ти ж розумієш, що всі ці люди живі. Усі, хто помирає, живі. Ми називаємо людей "мертвими" тому що нам потрібне це слово, але "мертвий" означає лише те, що час для цієї людини перестав рухатись уперед. Розумієш? Ніхто по-справжньому не вмирає". А ще там про кохання, про дружбу і про те, що навіть завзята наркодилерка може зрештою відчути докори сумління (завдяки своєму психотерапевту, звичайно).
Автор обіцяв, що "далі буде", тож чекатиму з нетерпінням, навіть якщо це будуть не пригоди славнозвісного клубу пенсіонерів, а щось інше.

* * *

Ті, що малюють нас,
Малюють червоним по сірому.
Звичайні кольори,
Але я зараз про інше,
Якби я вмів, то намалював би тебе
Там, де зелені дерева
І зОлота блакить.

У місці, де ми живемо, -
В ньому достатньо світла,
Але щовечора,
Коли сонце сідає за обрій,
Серце знову співає під склом.

Якби я був теслярем,
То змайстрував би корабель для тебе,
Ми би попливли удвох до зелених дерев,
У золоту блакить.

Якби я вмів любити,
Не вимагаючи любові від тебе,
Якби не боявся
І співав про своє,
Якби я міг бачити,
То побачив би нас такими як є,
Як зелені дерева і зОлота блакить.

БГ

Закінчую 17 книгу ірландської письменниці Меріен Кейз "Знову, Рейчел", таку собі сагу про сімейку Волш, з якої вона починала свою літературну діяльність( "Канікули Рейчел", 2009 р.) Сукупний тираж її творів 30 мільйонів копій. Між цими книгами відстань у десятиліття, але Кейз повернулася до складних і багатошарових тем сімейних стосунків і людських гріхів ( алкоголізм, наркоманія). Фірмовий стиль Кейз - чорний гумор, психологічність і цікаві виверти сюжету, де переплітаються реальні і уявні картини світу багаточисельних членів ірландської родини. Як і перша книга, так і ця відкривають потворний бік залежностей і відозвуться тим, хто на нещастя, стикався з ними у своєму житті. Єдине, що мене продовжує дивувати - рецензії, в яких написано, що книга смішна, і подібна до теплої ванни з бульбашками (!!!). Як на мене, то сміх крізь сльози і мило в роті і очах...

З останнього прочитаного С. Фітцек "Терапія", психологічний триллер. В м'якій обкладинці і, мабуть, то єдиний мінус. Повністю згодна з усіма схвальними відгуками бо відірватись неможливо аж поки не дочитаєш (тож краще не беріть в руки надвечір :) ). Загадкові ігри хворого розуму що створює власні всесвіти цілком подібні до реальних подій, вражають, як і несподівана розв'язка. Сюжет та подіі поглинають одразу і не дають відволіктися ні на мить. Минуле та сучасне, уява та реальність створюють такі хитросплетіння, що розібратись вдається тільки в самому кінці і все одно залишається питання, чи дійсно ти все вірно зроумів і воно так і є насправді. Нічого подібного раніше не читала і дуже сподобалось!
Дж. Сілз "Убивство за етикетом". Давно придивлялась та довго вагалась, бо здавалось що буде трохи нудно. Виявилось що аж ні разу. Етікет та жорсткі правила повіднки для справжніх леді зовсім не завжди стають перепонами до цікавого сюжету. Три сестри і три зовсім різні характери, якім конче потрібно вийти заміж або втратять дах над головою. Комусь з них сімейне щастя дійсно потрібно, але інші мріють геть про інше, що зовсім не вкладається в правила етикету. Для затишних вечорів саме те що треба - цікаво, неспішно та з гумором. На мою думку, кінець дещо не відповідає розміряному сюжету бо там трапляється одразу все, що тільки може трапитись, і місцями події дуже вже притягнуті за вуха. Я б приділила більше уваги молодшій сестрі Мері, яка так і залишається загадковою постаттю. В цілому ж дуже приємний та цікавий твір, хоч і з декількома вбивствами. :)

"Легенди і лате", Тревіс Болді.
Прочитано на одному диханні

Якщо відкинути фантастичний антураж, то отримуємо чудову історію про жінку, яка кардинально змінює життя, будує свою невеличку справу та пускає коріння
Про те, що ми це не те ким ми були народжені, а те ким ми обираємо бути

В процесі ми дізнаємось кого варто наймати на роботу, що вдачу не завжди легко відрізнити від невдачі і що сумніви в власних силах це нормально навіть якщо ти орк, а серед твого інвентарю лежить легендарний артефакт


З дивного - книжка в українському видавництві помічена як 18+ і я така "ну, я досвідчена людина в дорослому фентезі, хай буде розпуста". Виявилось, що вся розпуста то є два поцілунка за книгу між людьми однієї статі