Чим більша темрява навколо нас, в прямому і переносному сенсі, тим сильніше має звучати український голос.
Ми маємо чути світ, а він - нас.
Раніше вважала, що БГ не піддається перекладу, може це і так, але в моїй голові він звучить українською.
* * *
Я, зізнатися, і не помітив,
Як час промайнув і забрав із собою усе,
Що вважав я святим.
Світ навколо ніби такий як завжди,
А на дотик примарний, мов дим.
Мій напарник сьогодні якийсь незнайомий.
Ніби схожий на тебе, але більше не ти.
Бездоганний після зухвалої втечі
І припалює від пустоти.
Поясніть, як сьогодні не сплутати правду з брехнею,
Жар вугілля з пекучим жалом змії.
Мовчазний холод каменю, я заблукав
В лабіринті власних ілюзій.
Мій напарник, терплячий апостол,
Вже втомився від суєти.
І, відкинувши книжку з моїми гріхами,
Припалює від пустоти.
Всі полки, що стояли за мною
Розійшлись, я тримаю останній рубіж.
Я нікому не раджу заступати мій шлях,
Час зробив з мене гострий ніж.
Розчинився напарник у вранішній млі,
Зруйнувавши між нами мости.
Я давно не палив, у кишені нема сірників,
Отже, припалюю від пустоти.