Насправді збагнути їх можна - я зрозуміла багато чого, коли прочитала, що московитам, навіть еліті, нічого не належало по-справжньому, назавжди - селян постійно переміщували на нові землі, як захоплені, так і просто нові для нього (один рік селянин паше на одному шматку землі, на інший рік його пан дає йому другий клапоть), панам також не давали засиджуватись - дали років на 5 одне володіння, потім відібрали (наділ, а не те, що заробив на ньому), дали інше бозна-де. А могли і не дати, якщо в опалу попав. Ніякої стабільності. Тому пани дерли все, що могли з селян, зі своїх тимчасових наділів, адже не знали, як довго буде таке щастя, сенсу розвивати щось не було, коли тебе звідти проженуть, коли цар захоче. А селянам не було сенсу старатись, бо і пану все нажите віддати треба, і для себе старатись також нема сенсу - або переселять, або іншу землю дадуть. Ну і нащо думати про красу будинку чи зручності, якщо там не факт, що доживеш до старості. Звідси люта зажерливість у еліти і лінь у бідноти. Плюс володарі Московії завжди тримали всіх у страху, щоб усе контролювати, тому (не)люди жили одним днем і розвивали навички виживання шляхом брехні, маніпулювання, крадіжок, війни (багато чужого майна. Прибіг - вхопив, що бачив - утік)), і так і жили віками. А стрес від такого "житія" знімали горілкою і любощами. Ось і є менталітет - "у мене немає нічого свого, все можуть відібрати в будь-який момент. Бери, що бачиш, живи одним днем, а втратиш життя - не шкода. І менше думай, за тебе думає хазяїн". І спробуй тепер перевчити, якщо все це давно стало стрижнем, суттю народу... Вони розуміють і поважають лише силу і жорстокість. І чим жорсткіше, тим краще.