О, так, картопля — то другий хліб. В мене є цікава книжка «500 страв з картоплі» — що тільки з неї не готують! А я ж навіть рідні вареники не навчилася.   Та вірю, все ще попереду.

Так, це справді смачно, хоч і дуже просто. Дякую!

Мене теж колись терка лякала, тому довгий час обходилась без улюбленої страви, а потім  - терла картоплю виключно з допомогою кухонного комбайна (до речі, непоганий варіант) )) Правда, довелось розбирати його, мити, сушити... Але одного дня машина зламалася, а картопля-то вже почищена... довелося ручками. Перший раз було довго і тяжко, але потім призвичаїлась, тепер це взагалі завіграшки, особливо коли в процесі роздумувати над варіантами комбінацій прикрас Орінго. ))
Повірте, у Вас все вийде не за місяць, а з першого разу. До речі, помітила, що деруни, як і вареники, у різних господинь відрізняються. У моєї мами вони більш товстенькі, а от чоловік любить такі тонесенькі, як його мама готує - я жартую, що то майже чіпси. А я ж люблю часом додати до суміші дрібку прованських чи італійських трав, теж виходить цікаво. Або до сметанки трошки часничку... Тому не сумнівайтеся, Ваші деруни в будь-якому разі вдадуться та будуть неповторними і смачними. 

О, перекладені з фаршем чи іншими додатками деруни — це дійсно дуже смачно та соковито , а ще як приготовані в глиняних горщиках — справжня краса!