Ми на уроках праці вчилися робити канапки та олів'є, до плити нас не допускали )). І може саме завдяки нелюбові до цього предмету в цілому та невдалому першому салату зокрема, в мене ніколи більше не виникало бажання приготувати олів'є, видно, таки блок в свідомості.)) Але теж спробую розблокувати - раптом вийде?
Цікавий рецепт! У нас також всі люблять деруни, а мені ще й подобається їх готувати, тому інколи роблю. Щоправда, я робила за різними рецептами, а зараз зупинилася на найпростішому- картоплю і цибулю тру на середній тертці, солю, перчу і смажу. Наступного разу спробую ваш рецепт- ну дуже гарні у вас вийшли)))
Я теж пробувала робити просто з картоплі та цибулі, коли не знайшла в холодильнику яєць, а дерунів хотілося просто до неможливості. Переживала, чи триматимуться без яйця, але все було гаразд, тому і цей рецепт собі занотувала.
Дуже цікавий вибір книги та рецепт, деруни унікальна страва, варіацій дуже багато, обожнюю їх з білими грибами смакувати, коли буваю на Західній Україні))
Дякую, варіантів дерунів і справді не злічити! Я їх взагалі люблю і завжди рада посмакувати нову версію - цікаво ж. А вибір книги продиктований, зокрема, переїздом та пов'язаним з ним легким хаосом в бібліотеці, на кухні і в голові. От таке придумалося
Наталіє Андріївно, за винятком моркви і часнику, готую деруни майже як Ви. Треба спробувати і Ваш рецепт, бо смачних дерунчиків ніколи не буває забагато.