Думала оминути цю сесію, бо ніяк не могла пригадати, щоб читала книги, які відповідають темі. Пошукала в Google- і не знайшла того, що захотілося б зараз прочитати. Мабуть, не там дивилась. Натомість, пригадала, що один час дуже любила читати книги, які в певній мірі можуть відповідати темі сесії. А почалося це захоплення давно, ще в молодшій школі. Тоді мені часто купували книги, які мали зміст на кшталт "дивовижні явища природи", "стародавні цивілізації", "найвеличніші винаходи людства". Мала таких книг багато, дуже цікавилась таким. І от, в одній із них були описані важливі відкриття і те, як вони змінили світ. А ще- історія самого відкриття і біографія того (тих), хто це відкриття здійснив. Тоді мене дуже вразила постать Томаса Едісона, хоча й написано було вельми стисло. Потім, коли з'явилась можливість у вигляді проведеного Інтернету, прочитала все, що змогла знайти онлайн- книги, есе, спогади, біографічні твори. Історія винахідника- це перш за все праця, багато праці. А ще спостережливість, наполегливість, віра в себе і свої ідеї. Загалом, біографія вченого напрочуд захоплива. Чого тільки вартує його суперництво з іншим видатним винахідником (так, це я про Теслу). Едісон дійсно змінив світ, мав величезну кількість патентів. Однак, найчастіше його ім'я пригадують у зв'язку з дуже звичним нам предметом- лампою розжарювання. Сама по собі ця лампа- не його винахід, Едісон працював над її удосконаленням для можливості масового використання. Тисячі невдалих спроб- інший би вже впав у відчай. А для Едісона це була можливість спробувати ще щось і досягти успіху. Такий весь його шлях, крізь терни до зірок. 

Вітаю всіх. Я до вас із «Завтра, завтра, завтра…» Ґабріель Зевін.
 
Зізнаюсь, що книга якраз і була придбана для клубу так, можливо, і не звернула б на неї увагу, принаймні зараз. Твір дійсно гарно написаний, подекуди над якимись реченнями зависала навіть. У книзі головні герої створюють ігри, тож деякі рядки були наче відлуння думок, що в житті, на жаль, немає чарівної кнопки Save, яка збереже твій фізичний та психоемоційний стан. А ще  мені одразу пригадалося відео з чат-рулетки Vox Veritatis та московитського молодика, який сміючись проводив асоціацію Україна=Call of Duty (чи ще якась гра-стрілялка, могла переплутати), що, так би мовити, нас так само можна вбивати й нічого за це не буде…
Болісно зачепили відчуття Сема (один із головних героїв), який живе з постійним болем, якого навіть не позбавляється після ампутації та протезування. Це ж чекає на багатьох українців, найстрашніше, що серед них і на дітей. Одна з ігор, яку створювали складалася з двох світів. Один з них «реальний», де персонаж був смертельно хворий і перебував у лікарні. Другий – «фантастичний», де мав надздібності, міг врятувати світ… Мене лякає інколи, що люди надто сильно поринають у світ ігор/книжок, забуваючи про реальне, я ненавиджу зловживання алкоголем/вживання наркотичних речовин і т.п., але коли людина смертельно хвора чи постійно страждає через невпинний біль, то яке я маю право вказувати як їй із ним співіснувати?! Та ще мені оті два світи нагадали просту істину: коли Господь одбирає одне, то дає щось інше. Так, нас може не влаштувати такий «обмін», але чи варто здаватись, а не шукати можливості?!
 
Тож у мене все просто: сережки, форма – коло (хоч Яв, хоч Нав, та людина все та ж), поділ – півмісяцем (підсвідомість). Одна сторона – решітка, це обмеження. Від них «відростають» камінці-вставки (маркіз) – це й надія, й яскравий світ поза межами болю.
 

Місяць і мідяки
Сомерсет Моем написав історію про людину, що залишила все заради безумної справи. Про художника, який утік від родини і достатку, щоб малювати дивний яскравий божевільний світ крізь призму власного бачення. Потягнувся за примарним місяцем його мрії, що кликав здалека, відштовхнув надійні мідяки, що були поруч. Божевілля? Геніальність? Примха? Кажуть, Моем надихався трагічною життєвою історією Поля Гогена, коли писав про свого героя-художника та його поневіряння. Вражає, що попри все, герой малював весь час, не зупинявся. Визнання прийшло лише після смерті, і про безсмертя його картин не сперечаються. Але шлях до цього визнання був нестерпним. Той випадок, коли розумієш - муза потребує від митця віддати все, до останнього мідяка, до останньої краплі крові. Лише тоді Місяць освітить його безсмертним сяйвом. Така доля для одиниць, такий вибір може спричинити лише уперта впевненість "не можу інакше". Чи зробила ця справа його щасливим? Ми не знаємо (здається мені, що навряд чи), але яскраві чудернацькі картини Гогена зачаровують... 

Підвіс Місяць і мідяки, з прихованим вушком, трьома вставками і фактурною текстурою небесного місяця, що відзеркалюється в земній водоймі, жовтий, наче мідяки.

Якщо ще сесія триває, маю одну ідею, намалювати зможу лише на вихідних... Намагатимусь щошвидше, аби не затримувати обертання чарівних кіл!
​​​​​​ Щось у мене цього місяця пекельний цейтнот: маю абітурієнта на міжнародні відносини, і це - надскладна задача! 

А я стільки книжок за життя прочитала, там точно є про всяких дослідників, підприємців, але нічого не можу згадати)). 

     Один із найулюбленіших моїх письменників - Роальд  Дал. Із величезним задоволенням разом із дітьми читала його повісті, цікаві, смішні і водночас мудрі.



     Тема нинішньої сесії: книжки, про людей, що захоплюються власною справою. ВДВ - це також людина! , тільки ду-у-уже велика. І справа у нього серйозна і відповідальна: вдмухувати у дитячі спальні чарівні сни.  Це чудова історія про те, що можна бути інакшим поміж страхітливих велетнів, вміти чути "таємне шепотіння світу" і вірити, що кожна дитина заслуговує на "гарні чудесенні золотаві сони".





     А тепер уявіть ланцюжок людей, які доклали зусиль, щоб ви змогли насолодитися цією книжкою.

Роальд Дал.
Ілюстратор Квентін Блейк.
Лондонське видавництво Jonathan Cape.
Іван Малкович, засновник "АБАБАГАЛАМАГА".
Віктор Морозов, що зробив суперпереклад. Зізнайтеся, багато хто з нас тепер називає огірок ойгірком, а газовану воду шумбурбулькою.
Ілюстратор Кость Лавро.
Ще багато інших людей, прізвищ яких ми не знаємо, що видрукували, спакували і надіслали вам цю книжку.



     Усі вони заслуговують на слова вдячності.

     У мене виникла ідея моносережки - клаймбера "Чарівна сурма". Поверхня об'ємна, без вставок. На інше вухо підійде будь-яка сережка-пусета з камінцем, що буде символізувати сон.



      А щоб було, куди цей сон заховати, підвіс-баночка.