Не уявляю, як було нашим пробабусям виховувати і народжувати дітей війни тоді, бо навіть зараз, в відносно мирному місті, мене як накриєєє...страшно народжувати, страшно за сина малого...а потім беру себе в пуки, і кажу: "Здуріла?! Це ж не голодні страшні воєнні роки твоє прабабці?! Витерла сльози і йди далі". Так їх героїзм не лише дав нам життя, а і досі підтримує у скруті.