Мое главное хобби рукоделие.В последнее время больше увлекалась модульными картинами из бисера.С началом войны ничего, кроме новостей не волновало, работа замерла, когда поняла, что нужно переключаться, иначе поеду мозгами, достала мои заготовки, довышивала малыша,за пару недель вышила картину в спальню и решила посягнуть на вышиванку,заготовка была куплена давно, но как то не решалась,а тут вдруг поняла, что самое время, сейчас вышиты перед и один рукав, там конечно накосячила по цвету, но в целом нормально, еще один рукав, потом раскроить и пошить и на следующий год в день вышиванки будет что надеть)))Процесс увлекательный, думаю теперь, нужно еще и бисером другую модедь вышить, когда эту закончу.Времени стало меньше, предприятие начало работать, так что выходные  и вечера у меня насыщенные, но меня этот процесс успокаивает, с каждым стежком мечтаю, что скоро все закончится и все будет Украинаhttp://photo.oringo.com.ua/image/WXoR 

Вітаю!

Двадцять четвертого лютого я взяла восьмимісячного сина на руки, рюкзак з найнеобхіднішим, пакет АТБ з їжею на перші дні, переноску з кицькою, і виїхала з міста до «безпечного місця». Про жодні свої «творчі скарби» чомусь навіть і не подумала. Все залишилось вдома. «Не на часі». 

В перші тижні війни в моїй душі не залишалося навіть сил на буденні справи, що й казати про хоббі, чи хочаж щось, що б віддалено нагадувало їх. Але йшов час, і потреба у чомусь "нормальному", "мирному", "рідному" взяла гору над страхом, болем і розгубленістю. 

Першими до мене повернулись книги. Книги, як найвірніші друзі: паперові і електронні, вони стали для мене одночасно і острівцем спокою, і порталом в інші світи.Книги, як і до війни, могли повністю захопити розум, відволікти від постійного споглядання стрічок новин, нагадати, хто я є, розважити, підтримати бойовий дух. Дуже в нагоді стала ініціатива Якабу з їх безкоштовним відкритим доступом до усіх електронних книг. Читала вночі, коли не могла заснути, і на сьогодні від початку війни прочитала більше двадцяти книг різного жанру! Так багато я читала ще за студентських років, а після народження сина взагалі могла одну книжку «розтягувати» на місяць, бо воліла вночі за можливості спати. 

Ще одне хоббі повернулося майже одночасно із читанням книг, бо в моєму випадку іде «комплектом» - це в’язання. Колись, ще дитиною, я дивилася за тим, як мама в’яже і читає одночасно, і це здавалося мені суперсилою. Ха, тепер я теж так вмію. Читання заповнює розум, а в’язання руки. А ще в’язання гріє коліна, поки сидиш у підвалі. 

В моєму «безпечному місці» немає крамниць з пряжею чи чимось схожим, але, дякувати Богу, є цілих дві величезних коробки із нитками, що залишилися від попередніх проектів, а потім їх не було куди подіти. Такий собі «клуб самотності» я вирішила перетворити на затишну ковдру. Стиль «кантрі» пасує до мого заміського будиночку, тому навіть різномасні кольори пряжі добре поєднуються разом. 

Останнім повернулося шиття. Шиття - моє хоббі «з пазурями». Полюбляю шити, обожнюю шукати і комбінувати тканину для іграшок, але завжди десь щось «нароблю» не так як треба, і потім сумую, що не можна як у в’язанні - розпустив, і починаєш спочатку. 
Взагалі без свого обладнання я нічого не планувала шити: не було тканин, моєї любої машинки, навіть шаблони не роздрукуєш, але один маленький хлопчик надихнув мене зняти з горища стару машинку, що належала бабці, і створити іграшки: двох зайченят і гусика-фермера. Тканиною для шиття послугував старий одяг, що його сюди звозили роками, бо для міста вже не підходить, а в селі знадобиться, як не на віддачу комусь, то для інших «високих» цілей. Так і живем. В Европі кажуть - «zero waste» («нуль відходів»), а у нас «не викидай - знадобиться». Ось і знадобилось! І я дуже щаслива, що змогла знайти серед купи одягу навіть підходяще щось для шиття іграшок. 

Ось такі мої хоббі, що прийшли з мирного життя, і змогли існувати в воєнному часі, хоч і трошки "на мінімалках", якщо казати про шиття та в'язання. Усім дякую за увагу,і бажаю мирного неба!