Прекрасно, коли рідні водночас є «своїми», це справжній подарунок долі. На щастя, «своїх» можна зустріти не лише серед родичів.
Для мене особисто мають велике значення схожий гумор, зрозуміла логіка поведінки і вчинків, подібні уподобання. «Своїм» легко рекомендувати фільм чи книгу, для «своїх» просто вибирати подарунки, адже ми знаємо їх смаки і бажання. Серед «своїх» формується, як то кажуть, «своя атмосфера», іноді незрозуміла стороннім, проте довірлива і щира, яка з часом «обростає» спільними спогадами і таємницями. Відбувається рівнозначний обмін енергіями, спілкування приносить задоволення і радість. Серед «своїх» ми не соромимося бути собою і отримуємо мотивацію ставати кращими.
Потенційні «свої» конкретно для мене:
1) Люблять тварин і відповідально ставляться до навколишнього середовища. Признаюсь, у мене є упередження щодо людей, в яких ніколи не було навіть кішечки і вони не планують нікого заводити. Про людей, які лишають після себе сміття, і говорити не варто.
2) Мають схожі літературні смаки, подібні етичні принципи, відкриті для нової інформації. Навряд цей пункт потребує додаткового пояснення, просто скажу, що в мене є «віртуальний» друг, з яким ми активно спілкуємось вже більше 12-ти років на різноманітні теми, а почалося все з творчості Макса Фрая і Террі Пратчетта
3) Розділяють моє ставлення до ряду історичних подій, мають критичне мислення. Звісно, ця вимога стосується лише зрілих людей зі сформованим світоглядом. Це делікатний, але важливий момент, який дозволяє відділити «своїх» від «інших». З «іншими» я буду формально ввічлива, але подальшого зближення не відбудеться. Для мене назбирається з десяток таких «маркерів», ось парочка для прикладу: в людей, які вважають, що «ніякого Голодомору не було» або побиваються над розвалом Радянського Союзу, шансів стати для мене «своїми» немає.
4) Мають якесь захоплення або особливу навичку. Неважливо, з якої сфери захоплення і чи пов’язане воно з їх професійною діяльністю. Це може бути що завгодно: каталогізація монет, грумінг, найсмачніші в світі тортики, вірші, екстремальні подорожі або ж вражаюча колекція прикрас
. Впізнаю їх по тому, як у них загораються очі, коли вони про це розповідають. Мене це надихає. В Орінго-спільноті збираються здебільшого саме такі люди, і це дійсно круто!
Перечитала ці пункти і зрозуміла, що я доволі вимоглива до «своїх». Так і є, чесно визнаю, з досвідом підпускати до себе близько малознайомих людей все важче і претенденти проходять певний «відбір». Це просто захисна реакція організма, адже часу так мало, не хочеться витрачати його на випадкових людей
Дякую за цікаву тему!