Почитайте, будь ласка, вище, про Бажова. 

Прикраси теж мають характер і іноді не лише ми їх вибираємо, але й - вони нас

Ми планували носити каблучку Адажио з мамою і сестрою по черзі, але мама (якій не сподобався спочатку камінь) відвоювала цого остаточно. Знаєте, на її руці камінець стає майже лавандовим. Ані зелені, ані бежа, ані рожевого... не знаю, містика, мабуть. Александрити на ній іноді бувають аж синіми як ягідки чорниці... певно, вона має якісь здібності))) на мені александрит часто зелений, навіть - насичений відтінок фрості мінт, такий ніжний зеленувато-бірюзовий, або кольору грозового неба... мабуть, відтінок шкіри якось впливає чи справді аура чи що... правда, не знаю. Колись подарували двоюрідній бабусі сережки - срібло з позолотою, звичайний рубіновий циркончик. За кілька тижнів до інсульту вони почали змінювати колір. Я думала, що це від побутової хімії, бо вона їх ніколи не знімала. А за кілька днів до смерті вони стали майже чорними. І це - цирконій. Що вже про натуральне каміння казати!