Велике спасибі! Це просто в житті мені часто трапляються чудові люди.

Так, на фото із дитиною саме моя бабуся Марія. Це 1939 рік. До того часу вона вже встигла поховати свою дворічну доньку, яка померла від дифтерії. Народити сина Миколку (той, що сидить на руках) і завагітніти другим сином Антоном, на фото це теж видно))) А попереду в неї ще довге життя (дожила майже до 95 років), народження дітей  - після Миколки й Антона були ще Йосип, Володимир, Василь і нарешті у її 42 - моя мама Анна, воєнне лихоліття, будівництво власного дому, втрата рідних, поява внуків-правнуків і багато такого, у що тодішня, 26-річна, і не повірила б...

Ирина, спасибо большое! 

Мне самой было очень приятно окунуться в воспоминания. И хоть человека уже нет, но они такие светлые, добрые, эти воспоминания, какой и была сама бабушка Стефа))) Я просто очень благодарна судьбе, что на моем пути много таких людей - это огромный клад и большое счастье!