Білка!! Хочу більченя або дорослу. :) Але нашу, харківську, пухнасту, стрибучу, коричнєву, з китичками на вухах, розумну та котра нічого не боїться. Вони наче літають, а не плигають і вже звсім не зважають на сигнали повітряної тривоги, звикли. Бачила різних в різних містах. Американські - товсті, сірі (трохи коричневуваті), ліниві, теж не бояться, а ле по-іншому. Кусючі, до речі. :) Харків зараз - це білки. Таке враження, що усе місто їх годує. В кожного повна кишеня горіхів і майже кожен знає як до білок розмовляти. Брала відпустку на роботі - гуляла нашими парками. На Саржиному яру білкам, здається, вже й імена придумали і всі добре знають на якому дереві яка живе. Одна, дуже гарна, з майже чорним хвостом - ну дуууже балакуча :) В центральному парку (не знаю, яке в нього буде майбутнє названня, але, сподіваюсь, щось пов'язане з білками :) ) їх теж повно. Не те щоб вони там вимагали смаколиків, але підходять до рук, стають навшпиньки до ладоні, зазирають своїми карими розумними оченятами: Як це, горіхів немає? А якщо знайду? :) І потім стрімко плигають вбік та їдять або закопують здобич. Запаси - то наше все, адже зима поруч. І ще воюють з воронами. Ворони- то загарбники, що намагаються відібрати іжу та занапастити. В свті тварин все як і в нашому житті... Написала "горіхи" та згадала кумедну ситуацію з подругою, вже колишньою, що надала перевагу своїй пропаганді, а не розуму та багаторічній дружбі. Були колись в Києві і купували торт з горіхами. Вона якось покривилась та питає - а чи не можна було з "орєхами" зробити замість "гороху". :) На найближчі 500 років тепер тільки "на горіхи" тут отримуватимуть а не торти... А горіхи - білочкам :)

Сьогодні відкрила збірку віршів Гліба Бабіча... 
"Боевые драконы"
Я цветные картинки вижу еще во сне,
Правда, чаще - дорогу, зеленку и террикон.
Но достаточно мига, чтобы восстал во мне,
Пробуждаясь от чуткого сна, боевой Дракон.
Нас учили, когда-то верить, прощать, любить.
Мол, защиту - невинным, голодного - накорми.
Но в процессе защиты, многим пришлось убить,
И теперь, нам непросто по-прежнему быть людьми.
Смерть под праведным флагом – в армии сил добра,
Называется смертью, как буквы не золоти.
Я смотрю, как в прицел, на того, кем я был вчера.
Мироздание, что-то разладилось по пути?
Лезет ворог лютый, веселый и шебутной,
Захватить, что придется, а прочих – зарыть во рву.
Мироздание, ты назначило нас стеной?
Мироздание, слушай, давай я их всех порву?
Вороненою правдой рушится на врага
Убежденная ярость – драконий клубок огня.
Я пляшу со смертью, но где-то у очага,
Согревается тот, кто не примет назад меня.
Он еще успеет сказать о моей вине,
Но я знаю где правда, поэтому – наплевать.
Мне драконья шкура привычна уже вполне, -
К человеческой коже приходится привыкать.
Я вернусь человеком, выполнив все, что мог.
Обними меня крепче, не бойся, что я в крови.
У драконов - тот же, всегда справедливый Бог.
Боевые драконы, как люди, хотят любви.
А пока – дорога, зеленка и террикон.
Мы работаем смертью, когда развернется бой.
Но, во имя жизни, есть правило, как закон -
Боевые Драконы закроют тебя собой.

Для мене і раніше прикраси-дракони ввижалися охоронцями, але після цих рядків хочеться ще й слайд.

Зебры прекрасны!❤
Хотелось бы слайд о верности. Может быть с двумя лебедями?...или пандами?))

Мне очень нравится идея с соколом, в формате сидящей и гордо смотрящей птицы)))