Вперше я прочитала цю книгу у шкільному віці, в російському перекладі. Мабуть, як більшість підлітків, сприйняла її поверхнево: сюжет мені вже був відомий, а смакувати окремі фрази я тоді ще не навчилася. Пам'ятаю, деякі епізоди здалися мені надзвичайно смішними (особливо той, де “грызу ноготь, сэр»),  логіка поведінки головних героїв була малозрозуміла (коли ж іще критикувати Шекспіра, як не в тринадцять років?)

Добираючи власну бібліотеку, мені пощастило заволодіти новим українським виданням у перекладі Юрія Андруховича з ілюстраціями Владислава Єрка, двохтомником, один з яких — “Ромео і Джульєтта” (видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”). Спочатку мене привабили саме ілюстрації, це справжній шедевр, а потім я “провалилася” в текст. І він сприйнявся у 40+ зовсім по-іншому, “розкрився” мені тисячами непомічених відтінків і деталей, збудив бурю емоцій, не раз довів до сліз.









Прийшло розуміння, чому цей твір популярний стільки століть, чому існують книги на віки. Це ж ода юності, яку починаєш по-справжньому розуміти, мабуть, лише тоді, коли своя юність вже позаду...

Ажурні романтичні гілочки підвісу "Джаз і абсент" якнайкраще передають моє захоплення цією книгою, вони такі ж досконалі і витончені, як вічний Шекспір.

Мрію досягти відповідного рівня англійської і прочитати цей твір в оригіналі. Впевнена, що на мене чекають нові враження

Додам з коментарів:

Деяким книгам варто давати другий шанс. Я стала дивитися на цю історію під іншим кутом, 500 років — це ж не лише число, це величезний історико-культурний пласт. Чи здалися б логічними сучасникам Ромео наші любовні історії? Впевнена, що не завжди А з другого боку,  коли я стала значно старшою за Джульєттину маму (якій за сюжетом всього 28), розумію, що герої — фактично діти, дуже емоційні, щирі і рішучі. Підлітки, які накоїли незворотніх дурниць

Шекспір вказує як першопричину трагедії ворожнечу між сім'ями. Для мене акценти дещо змістилися: різонуло, як мама Джульєтти ні про що не здогадується, пояснює тугу за коханим іншими подіями. На жаль, знаю не одну сучасну історію, коли недостатня увага, відсутність спілкування та нерозуміння батьками проблем своїх дітей призвели до непоправного... Тому вважаю, що головна причина трагедії поза часом і дуже актуальна зараз.

Дуже дякую за увагу і такий прекрасний конкурс!