Хочу поділитися з Вами п'єсами, які першими спали на думку, коли прочитала тему сесії і деякими своїми роздумами.Свого часу коли мені було 15, я написала цей вірш.
Лялька
 
Заснула лялька , забута на горищі,
Побачила вона предивний сон –
Ніби танцює в платті дивовижнім,
Хоча таке їй не пошив ніхто.
 
І крок за кроком ніби оживає,
По вікнах дощик тихо грає вальс,
А музика природи надихає -
У танці лялька  створює романс.
 
Забулися старі ключі й пружини,
Які колись приводили у рух,
Тепер в душі з’явилися причини,
Щоб показати нескоримий дух.
 
Танцює лялька , гарно так танцює,
Хоча у неї для життя лиш мить ,
Вона цю мить ніколи не змарнує,
Вона цією миттю дорожить.
 
Бо в неї ще потрібно помістити
Всі почуття, емоції, жалі,
І радість , хвилювання і надії,
Які довірливо ховала у душі.
 
Граційним рухом, з легкістю пір’їни,
Виконуються найскладніші па
І підлітає лялька вище, вище , вище,
Так високо, що й справді ожила.
 
Для неї сон в реальність перейшов,
Краплина-мрія поєдналась з морем,
Зламалися кайдани небуття
ВОНА ЗМОГЛА , ВОНА ЗМОГЛА.
 
І тільки дещо пізніше в шкільній програмі мені зустрілася п'єса Генріка Ібсена "Ляльковий дім", в якій я вловила подібну історію. Жінка, яка вдає безтурботну, але взяла на себе відповідальність, яка є безправною (навіть не має права підписати довіреність), але ризикує… Я не зразу зрозуміла її вчинок піти із сім'ї , адже сім'я це святе, а як же діти без матері? Але потім я зрозуміла всю глибину, Нора хотіла бути особистістю , собою справжньою, а не лялькою. Вона ризикувала заради чоловіка своїм ім'ям, вона економила, працювала, старалася і робила це все в таємниці, бо вірила, що навіть якщо він дізнається то оцінить, захистить, піде на жертву заради неї , але Торвальд не те що не був готовий піти на жертву, він навіть не оцінив вчинок дружини і принизив її коли дізнався… Вона вирвалася з лялькового будиночку і нам залишається тільки здогадуватися що ж було далі.

 
Думаю багатьом знайома п'єса Лермонтова " Маскарад". Коли ми вивчали її у школі, я була так вражена, що написала вірш (єдиний мій вірш російською, як дань автору п'єси) P.S. Перепрошую якщо є помилки, я не дуже вправно пишу російською, тому готова до зауважень)
Они любили и не прощали,
Они играли, в жизни играли.
В признаниях сердца все искали:
Подвохи, дерзость или ложь.
Игра была для них отрадой.
И в маскарады, в маскарады
Нелепый случай превратил
Их жизни и совесть погубил.
Как сон тяжелый, мщение, смерть…
Невинный умер и ликует
Подлец который отомстил.
Финал, конец…
Ума лишился Арбенин,
Князь же огорчился,
Что честь свою уж не вернуть.
Вот так бывает вот друзья,
Когда мы слепнем от обиды,
И только ищем случая
Чтобы напасть, как та змея.
У маски нету ни души,
Ни даже искренней улыбки.
Но все же в многих есть она,
Как та защитница что глупо,
Вместо сочувствия дарит
Лишь хладнокровность и забвение,
А после этого мучение..
И пустоту, а не прощение.