Вимушено знаходячись за кордоном, я дуже часто вдивляюся в людей які йдуть поблизу мене щоб зненацька побачити якусь дрібницю у рисах обличчя, одязі, жестах для ідентифікації українців. Частіше за все, я навіть не підходжу щоб познайомитись, але лише одне розуміння що десь поруч є зовсім чужі люди, але в той самий час і зовсім рідні тобі українці, надихає, дає якесь внутрішнє розслаблення. Це важко пояснити, але так приємно відчути. А ще дуже й дуже приємно коли ти бачиш на іноземцях якусь річ, яка нагадує про рідну країну. Це частіше за все синьо-жовті браслети чи кулони з контурами України. У мене одразу з'являється посмішка на обличчі і стає тепло в середині.
Коли люди дізнаються звідки я приїхала, то одразу після питань про сьогоденні новини, у мене дуже часто запитують про популярні на нашій землі страви. І дуже тішить, що майже всі з ким мені доводилось розмовляти на кулінарні теми, знають про український борщ. Звісно не всі можуть розказати інгредієнти, але те що це українська страва знають всі. Я в свою чергу завжди розказую про вареники. Для мене це одна з найулюбленіших страв.

Одразу згадується дитинство, як мама вчила ліпити вареники з картопелею, як бабуся по мамі на Різдво робила вареники з картоплею та лівером, солоним творогом та капустою, а влітку на дачі татова мама пригощала варениками з вишнею, малиною, полуницею.

Вже після одруження з чоловіком у його сім'ї мене пригощали варениками з чорницею та лохиною. Вони всі такі разні, але такі смачні і рідні!

Для мене особисто ліплення вареників - це наче обряд таїнства. Починаєш ліпити варенички і одразу всі думки і проблеми, здається, зникають. Це особистий вид релаксації.

Мені б дуже хотілося мати підвіс у вигляді такого (не побоюсь цього слова) символу України. Обожнюю носити на шиї підвіс з гербом, обожнюю синьо-жовті кольори, пишаюсь вишиванкою, але хочеться мати і щось надзвичайно рідне, тепле, символічне біля сердця. За цією маленькою деталлю можна було б одразу визначати "своїх", як я писала на початку.


Тому саме українському варенику буде присвячений мій цьогорічний ескіз.

Пухкенький вареничок, дбайливо защиплений "косичкою", прикрашений гранатами чи червоними цирконами, символізуючими ароматні вишеньки. Поки писала, аж слюнки потекли. Невеличкий кулон з величезним сенсом та безмежною кількістю любові, яку вкладали у процес приготування наші прабабусі, бабусі та матусі. Справжній оберіг, наділений силою наших пращурів.

Я б з радістю дарувала такий підвіс своїм знайомим на свята. Бо це дійсно була би унікальна річ, наповнена сенсом, історією, теплотою.

Дякую за увагу