Пнд, 27/05/2024 - 15:09 #14
В нашій родині теж була традиція їх ліпити, причому прадідусь завжди наполягав защипати в один вареничок солі чи горошину перцю - на щастя! Щастя на смак було так собі, але ж які теплі спогади...Пнд, 27/05/2024 - 18:15 #15
Пнд, 27/05/2024 - 18:36 #16
) А мама його зробила вареничків з парічкою на пару... Такі здоровенні, пухкі! 
Та й поклала в один сіль замість цукру. І ось дістався саме мені 
Я ж його з'їла, вдала вигляд, що смачно... 
Вареники усі родичі з'їли. Хвалили! А я ж не знала, що то така традиція - класти в один сіль 
Теж похвалила)) І саме цим себе видала... 
Мама усміхнулася, та й каже: ну це вже точно наша дівчина! Пнд, 27/05/2024 - 18:43 #17
Мама довго сміялась і намагалась пояснити, що то і були ліниві вареники. Одразу скажу, що в моїй сім'ї ніхто ніколи таке не готував. От так ми і йшли додому - я пояснювала що вареники не можуть бути незрозумілими квадратиками, а мама пояснювала що така страва справді існує.
Пнд, 27/05/2024 - 19:05 #18
А я люблю ліниві вареники, навіть трохи більше, ніж звичайні із сиром) У дитинстві взагалі традиційні з сиром не любила, бо радянський сир з магазину був доволі кислий, й вареники з ним, якщо без цукру, були таке собі... А ось ліниві, якщо гарне тісто, то вони ставали повітряні та ніжні й не такі вже кислі... А якщо в тісто ще й додати кріп та трохи більше сілі - взагалі кайф! А ліниві з варенням чимось нагадують моті, які зараз такі модні)) Пнд, 27/05/2024 - 19:06 #19
Пнд, 27/05/2024 - 18:03 #21
Яка ж у нас цього року затишна Срібна Мрія! 
Усього вдосталь: прекрасні квіти, улюблені страви та напої, пригоди, мімішні звірятка, бабусини рукоділля... Насолоджуюсь! 
