Пам’ятаєте, друзі, як наприкінці жовтня був допис про наріжні камені? В коментарях можна було поставити питання про різні камені Юрію Курилюку і при нагоді він обіцяв відповісти... 

Так ось, усе склалося і на вас очікує реально чесна й корисна інформація від людини, яка не лише фахівець у гемології, а ще й щиро любить цю справу. А з урахуванням завантаженості часу пана Юрія, ми з вами отримуємо справжню дорогоцінність.

Приємної подорожі у світ коштовних каменів! 

 

 Надія Олексіївна (nadiya-ye): Містичні, магічні, лікувальні властивості приписують каменям. Чи дійсно існують такі властивості?

Це одне з найцікавіших і безумовно вічних питань, на яке не існує однозначної відповіді.

Насамперед, професійні мінералоги або геологи скажуть, що природне народження, розвиток, перетворення і вмирання мінералів супроводжуються значними енергетичними витратами. Проте ця енергія, особливо в таких маленьких об'єктах, навряд чи може створювати скільки-небудь істотний вплив.

Натомість історія яскравих каменів, які з самого початку йдуть поруч з людиною та викликають зливу емоцій навіть коли передаються через покоління, примушує нас казати про магію. І причин цієї магії дві. 

Перша — це власне особливі візуальні ознаки мінералів, які за абсолютно дивовижних причин змогли зберегти свою естетику в далеко не тендітному процесі мінералоутворення. А друга — людська природа. Крім раціонального і об'єктивного, людина завжди живе світом бажаного і омріяного. У жодному індивіді немає виключно чогось одного, і ці дві складові взаємодоповнюють одна одну та складають свій внутрішній світ, якій шукає відгук в навколишньому. А коли його знаходить, отримує зовнішню силу, що розкриває наш внутрішній потенціал — збережений, проте не відкритий.

Можливо, таке порівняння не буде правильним, проте каміння — це до якоїсь міри наркотична речовина. Вона, не надаючи нашому організму негативу, створює в ньому особливий стан піднесення.

Якось так, на мій погляд, реалізується магія каменів. Набагато складніше з лікувальними здібностями. Можна говорити, що деякі камені мають її без сумнівів (бурштин), з деякими треба бути обережними (малахіт). Зрозуміло, як на мене, лише те, що не можливо здійснити «клінічні випробовування» якогось виду коштовного каміння, наприклад гірського кришталю, оскільки природа не створила ідеальних кристалів і кожен з них буде мати свою енергетику, як в переносному, так і прямому сенсі (наприклад, у кварцу і турмаліну — це п'єзоефект).

Загалом, підсумовуючи це доволі грубе попурі, я б сказав так: магія каменю починає працювати, коли між людиною і каменем встановлюється особливий зв'язок. Як у коханні: все нібито зрозуміло, проте приладами не виміряєш.

 

 

 Ольга Олександрівна (Лелеока): Наскільки різними можуть бути камені одного ймення, але з різних родовищ. Тобто якщо беремо наші цитрини, кварц, топази (але вони менше цікавлять, бо знаю, що Волинь славиться поліхромними й винними) від каменів інших родовищ.

Цікаве питання, спробую дати узагальнюючу відповідь.

Коштовні камені майже з самого початку мали прив'язку до родовищ. Так, всім відомі кліше «бірманські рубіни», «колумбійські смарагди» або «кашмірські сапфіри». Тут чітко визначена їхня географія, і саме в прив'язці до географії визначається їхня особлива цінність.

Справа в тому, що кристали дорогоцінних каменів, як і будь-яких інших мінералів, не існують окремо від порід, у яких вони утворюються. Можна сказати, що оточення визначає характер і поведінку як людей, так і мінералів. Наприклад смарагди з родовищ Колумбії мають приємний зелений або трав'яно-зелений колір на відміну від ледь сіруватого відтінку бразильських смарагдів або синюватого відтінку смарагдів із Замбії. 

Та кольорова гама може і не відрізнятися в однойменному камінні з різних родовищ. А от те, що точно буде залежати від родовища — це склад домішок і наявність характерних включень. Тобто для того, щоб визначити, чи походить топаз з камерних пегматитів Волині чи, наприклад, з Мінас-Жерайс в Бразилії, дослідник детально вивчає мікроскопічний світ цього каменя.

Заради справедливості варто сказати, що не всі родовища можна визначити. Так, наприклад, наше українське родовище має дуже подібного й ідентичного за генезисом брата-близнюка в Шотландії. Визначити родовище в цьому випадку можливо лише, якщо в кристалі або готовому ограненому камені ви побачите абсолютно особливі риси.

 

 

 Ірина Ігорівна (brenda): Одне питання не дає спокою останній рік. Чорний онікс (однотонний колір) є в природі? Чи це фарбують або термічно обробляють мінерал, щоб отримати однотонний чорний онікс?

Варто зазначити, що оніксом традиційно називають смугастий халцедон, у якому спостерігаються смуги чорного і білого кольору різної товщини або ділянки з монохроматичним чорним кольором. Кількість такого оніксу замала, щоб задовільнити потреби галузі прикрас. Щоб забезпечити всіх бажаючих чорним монохроматичним каменем, людина навчилася фарбувати халцедони. Ці методи існують з давніх давен — змінюються методи та барвники, але результат зазвичай є стабільним і подобається споживачу. Оскільки сам по собі халцедон є прихованокристалічним мінералом, його структура добре вбирає різного роду фарбники. Тому ми й можемо дозволити собі недорогі вироби з чорного оніксу.

 

 

 Анна Олександрівна (HANNA): Читала що деякі мінерали бувають радіоактивними, наприклад, чароїт. У мене питання, чи перевіряють у нас радіоактивність каменів?

І законодавством, і звичайною практикою передбачена перевірка каменів на радіоактивність.

Можу трохи заспокоїти, що в абсолютній переважній кількості випадків каміння навіть після його опромінення не становить загрози для людини, тобто не має радіоактивного випромінювання.

Найбільш «ризикованими» з цього боку вважаються топази кольорів Swiss і London Blue, що завдячують яскравим забарвленням кількаетапному облагородженню з сильною нейтронною обробкою. 

Проте процес виходу на ринок небезпечних каменів блокується інститутами, які проводять відповідну обробку. Вони не випускають сировину, рівень радіації в якій не досяг природних параметрів, хоча на це можуть піти й роки. Оператори ринку підтримують таку позицію, оскільки довіра на ринку дорогоцінного каміння на декілька порядків вища за миттєвий заробіток.

 

 

 Наталія Богданівна (primula): Цікавить певна "шкала" вимогливості каменів до їх догляду та умов зберігання. Про тендітність адулярів та опалів ми тут добре знаємо, а як щодо інших каменів? Впевнена, що така розповідь може бути дуже корисною і пізнавальною.

Це питання більше ніж на пару десятків абзаців. Я б визначив основні моменти, які однакові для всіх каменів з точки зору їхнього зберігання в комерційно придатному вигляді.

Зовнішня цілісність каменів. Загалом, камені можна поділити на чисті або з включеннями. Такі включення можуть виходити на поверхню, і відповідно, такі місця є потенційною небезпекою для цілісності та тривалого зберігання. Найбільш яскравим прикладом в цьому випадку є смарагди.

Характер кристалічної структури мінералу. Більшість коштовних каменів має внутрішню кристалічну будову. Тобто в них забезпечений найщільніший зв'язок між елементами. Потрапити в таку структуру якимось елементам зовні майже неможливо, або можливо в тому випадку, якщо значним чином змінювати температуру, тиск або застосовувати випромінювання. На відміну від них, мінерали з прихованокристалічною будовою (найбільш яскраво це можна побачити на халцедонах і агатах) мають не щільну, а, скажімо так, пористу структурами, що дозволяє фарбувати їх ледь не так само, як ми фарбуємо стіни. 

Окремо треба виділити складні мінерали — малахіт чи бірюзу — і різноманітні гірські породи. Щільність цих утворень ще менша, а от елементів, що здатні за звичайних умов конфліктувати з оточуючим середовищем, багато. Важливо якісно їх обробляти, оскільки будь-яка каверна або викол на поверхні можуть стати місцем початку руйнування такого каменю.

Органогенні утворення — перли, корали, перламутр, викопні вапняки. Щодо цих каменів варто визнати, що збереження їх вимагає надзусиль і особливої обережності. Обов’язково слід обмежувати використання навіть легких хімічних сполук.

Та, думаю, шкала є не зовсім правильним способом визначення. Це має бути доволі детальна таблиця, якої на сьогодні не існує. Оскільки крім властивостей самих мінералів, треба знати всі види змін (облагороджень), які з цим каменем проведені. Часто, на жаль, їх не повідомляє перший продавець, а отже, встановити, що саме робили з цим каменем, без додаткової експертизи неможливо.

 

 

 Oльга Станиславівна (olya_anikina): Якби вам би випала нагода відкрити новий дорогоцінний камінь, яким ви уявляєте його колір, блиск і прозорість? Яких властивостей, на вашу думку, ще бракує світові ювелірних каменів?

Ну що, трохи пофантазую.

Напевно, було б цікаво побачити камінь, якій реагував би на настрій: неначе хамелеон, змінював колір, яскравість і прозорість, а враховуючи абсолютну чортівню нинішнього часу, ще й змінював час від часу форму.

Чи чогось бракує? Я б сказав би «ні»: природа, насправді, гармонійна.

 

 

 Віолетта Олександрівна (Salnyk Violetts): Цікавить питання, чи можуть камені відновлювати свій колір після штучного або природного нагрівання?

І це питання не з простих. Справа в тому, що треба одразу розглянути дві складові: тип каменю та ступінь нагрівання, а також супутні барвники. Відповідно, і прогнози щодо подальшого відновлення будуть різними. 

Загалом, найбільш відомі мінерали, які нагріваються штучно без барвників (сині сапфіри та рубіни), після термообробки залишаються стабільними. Топаз, наприклад, при термообробці набуває свого природного безбарвного кольору, проте при наступному опроміненні знову забарвлюється. Тож за потреби колір топаза можна відновити.

Існують дуже рідкісні діаманти та штучні камені муасаніти, які навіть під дією запальнички міняють колір на жовтий, проте, вистигаючи, знову стають безколірними.

 

 

 Ольга Олександрівна (lelik):  Питання до пана Юрія. Де в Україні можна здобути освіту гемолога? Скільки часу треба навчатися?

Усіх можливостей навчатися гемології на сьогодні я не знаю. Та мені відомо про таку спеціалізацію в Київському національному університеті ім. Шевченка в Навчально-науковому інституті «Інститут геології» — це фахове серйозне навчання. Якщо хочеться навчатись більш практичному визначенню коштовних каменів, існують курси при Державному гемологічному центрі. Із закордонних навчальних центрів треба відзначити США, Німеччину, Бельгію, де вчать визначати діаманти і кольорові камені. Курси там можуть мати онлайн і офлайн варіанти, приблизний строк від 1 до 3 місяців з обов'язковою практикою.

Загалом я б радив розуміти, що будь-яке навчання варто лише тоді, коли його результати використовуються на практиці, інакше воно не буде корисним.

 

 

 Олена Володимирівна (aslvle): Колежанки-орінговчанки поставили такі непересічні, цікаві запитання, що нема чого й додати, хіба що з нетерпінням чекаю на відповіді. Від мене банальне запитання: чи гемологи вірять в силу каменів, в лікувальні чи (раптом) магічні здібності? (Крім, звісно, неймовірного естетичного впливу) :))

Звичайно, вірять.

Якщо б ми не вірили в те, чим займаємось, ми б не робили цього з такою любов'ю і бажанням, щоб наш клієнт отримував саме те, чого він вартий.

 

 

 Наталія Вікторівна (05080967…): Які, на Вашу думку, дорогоцінні та напівдорогоцінні камені, які було знайдено на території України, є найбільш цікавими і рідкісними?

Сама по собі асоціація камерних пегматитів Волині (Хорошів, Житомирська область), де представлені берили, топази і кварци (моріон, димчастий, цитрин і гірський кришталь) є однозначно унікальною і досі остаточно не вивченою. Наявність великої кількості камер може принести нові відкриття. Можливо, ми можемо ще побачити рідного брата геліодора — смарагда. Сьогодні найціннішим каменем України залишається геліодор, фантастичні за розміром і красою кристали якого зберігаються в музеї родовища в Хорошеві.

Іншим абсолютно видатним каменем мав би бути українській бурштин. На відміну від волинських пегматитів, йому пощастило менше. Оскільки видобути його виявилось достатньо просто, він став жертвою місцевих ґвалтівників природи. Замість того, щоб зробити з цього каменю легенду Полісся та детально описати його властивості та набір його унікальних зразків, вони перетворили його на безіменне джерело наживи. 

І наостанок цікавий камінь — мармароський діамант з Карпат, який насправді є звичайним кварцом. Та його біпірамідальні кристали за формою нагадують діамантові октаедри, що і спричинило таку дивну назву. 

 

 

 Олена Павлівна (Kell): Дякую за можливість задати питання! Можливо питання буде дивне, але… Маю допитливу доньку, яка цікавиться камінням та колекціонує гарні зразки, які знаходить самотужки. І одне питання давно не дає їй спокою: куди поїхати, де пошукати в Україні, щоб знайти незвичайні симпатичні камінці? Де є шанс натрапити на яшму чи лабрадорит (більше навіть не знаю назв, які могли б зустрітися просто неба на нашій землі).

Я б радив Вашій доньці пошукати групи в мережі, які практикують подібні пошуки, проте не дуже радив би їхати їй самій. На жаль, не всі місцеві розуміють, що людині може бути просто цікаво і вона назбирає собі колекцію абсолютно не цінних камінчиків і щасливою поїде додому. Часто це сприймають ледь не як зазіхання на їхню власність.

Найбільш цікава на різноманітні мінерали Житомирська і Рівненська область — там є лабрадорити, пегматити (єврейські камені) і різні кварци, і топази, і берили, правда останні навряд чи траплятимуться. В ідеалі — пройтись по не діючим кар'єрам, у відвалах можна знайти багато цікавого. 

Цікаві породи і мінерали можна пошукати на Криворіжжі. Раніше однозначно рекомендував би Крим (тут і яшми, і різноманітні халцедони) і Приазов'я (описано прояви смарагду, проте я особисто не бачив), але, на жаль, все це не сьогодні.

 

 

 Олено Павлівно, або зазирніть до нас, або напишіть в особисті, будь ласка, бо Юрій Львович передає для колекції цікавий зразок українського димчастого кварца. Нехай колекція Вашої донечки зростає і цікавість не згасає!