Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Довгі ночі, дві стіни

Сьогодні найдовша ніч року, Зимове сонцестояння, — мало світла й дуже багато темряви. І поки ми з вами тут, у найнижчій точці, хочу розповісти про срібну мрію, яка народилася у вирі війни. 

 

26d5cc0558a91403d06b45f095669641.md.jpg

 

все що у тебе є – все воно може боліти

те чого в тебе немає боліти не буде…

(Ю. Іздрик)

 

Ми ще точно живі — скільки ж у нас усього болить. Ми насправді живі, бо не лише дихаємо й функціонуємо, але ще й мріємо, творимо, думаємо про майбутнє та не втрачаємо надію. 

 

6c81be2ed7f8532d06c3dc586873a3a4.md.jpg

 

Коли я додатково (поза конкурсною програмою) обрала каблучку «Дві стіни», здивувалися навіть ті, хто звик до моїх дивних вчинків — мені казали, що це ніхто не буде купляти й носити, то ж навіщо витрачати ресурси, яких і так немає. Ще казали, що це вкрай похмуро, а ми й так усі у війні по самі вуха. Що треба робити прикраси, які тішитимуть, а не лякатимуть… Але є дві сили, що не можна зупинити: ідею, час якої настав, та правду, яка знайде шпаринку й проб’ється назовні. 

Ми, українці, живемо під час страшної, нечесної війни, яка ламає цивілізацію і людей, виснажує фізично, розумово й морально, нищить важливі зв’язки та споруди. Ми продовжуємо жити, попри усі намагання зла стерти нас з землі. 

І за ці нескінченні ночі й дні (сьогодні вже 1395-й) ми стали геть іншими. Іншими не лише у порівнянні з собою у версії 2021 року, а й з мешканцями тих країн, по яким клята кацапня поки що не запускає бомби, ракети й шахеди.  

 

d045f33b0c34ac9b2f606dc5c1ee118b.md.jpg

 

Узагальнення, якими ж саме ми вже стали та як еволюціонуємо далі, мені видаються не надто доречними — в кожного з нас вирощено новий орган,  внутрішній резервуар, де змішані біль з силою. Ємність та призначення нового внутрішнього органу поки не досліджена і є індивідуальною. Наприклад, мій резервуар продукує енергію, яка не лише допомагає рухатися далі, а й дозволяє без сумнівів робити дивні вчинки та створювати непопулярні речі. 

У супроводі до ескізу каблучки «Дві стіни», авторка Олена Анатоліївна (Skazka) пояснила свою мрію так: «Давно не брала участі у конкурсі і от, мабуть, на часі. Моя дитина каже, що я малюю травми, мабуть, так і є, але для мене то оберіг… Більшість українців мене зрозуміють, коли чуєш цей страшний звук згадується тільки одне - 2 стіни. Ми з малою завжди ховаємося в коридорі і на ті 2 стіни сподіваємось як на Бога. Але не завжди є ті 2 стіни, тому я захотіла зробити цей оберіг саме для того, щоб вони завжди були з тобою і щоб завжди ти був захищений. Це на кшталт того, як у студентські часи ти схрещуєш пальці щоб гарно здати екзамен, ну або кладеш п’ятак у взуття…»

 

ee55e3a21bec567f9a1e81889aaf22c9.md.jpg

 

85d60c7845b3435e30f17fe287db5784.md.jpg


e3bf942c0cccb0714297e4bb9d0362f3.md.jpg

 

Каблучку робили довго й старанно, вийшла вона потужною і гармонійною. І тут мені хочеться поставити впевнену крапку з натиском та відсікти сумніви. 

Я не знаю про подальшу долю цього вибору.

Не маю гадки, стане каблучка «Дві стіни» талісманом, амулетом, арт-об’єктом, пам’яткою чи залишиться тільки в мене та Олени, як символ того, крізь що ми вже пройшли та продовжуємо проходити.

Ми маємо повне право казати про те, що в нас болить, і фіксувати це. Наші думки, надії, мрії та справи важливі так само, як і наші страхи.

 

bae14ae9a0236a29d387ebb081bd08f2.md.jpg

Про книжку, з якою сфотографували каблучку, треба буде розповісти окремо

 

З початку повномасштабної війни це вже четверта найдовша ніч перед світанком. Так,  Зимове сонцестояння — це коли вкрай мало світла й дуже багато щільної темряви. Та вже від завтрашнього дня щось зі скреготом зрушить з місця і додасть нам до дня дві секундочки. І можливо, на важелі тиснуть саме ті, хто вірить у продовження життя. 

Ми тримаємо наші голови, стіни та світ. 

Ми продовжуємося.

З любов’ю, Олена Маслова любовь

larisa-shpakova
Вс, 21/12/2025 - 16:46

Уже вдруге прикраса Орінго викликає в мене такі суперечливі емоції. Уперше це було, коли я побачила каблучку "До і після". Я добре пам'ятала, який сенс вклала в ескіз авторка, але всупереч цьому побачила місто, в якому вирує життя, і місто-привид, де від будинків залишилися лише несучі стіни. Дуже прошу не ображатися тих, хто має, любить і часто носе цю прикрасу. Я пишу лише про свої враження. Чудово, якщо ви сприймаєте її інакше. Каблучка "Дві стіни" - це вже не алегорія, це сама війна. Не впевнена, що коли небуть носитиму таку каблучку. Але точно замовлю. Мені вона потрібна. Сама не розумію чому, але потрібна. Дякую, що обрали цей ескіз. Вийшла сильна, енергетично наповнена прикраса. Ми міцні, ми тримаємося, ми доживемо до мирного світанку!
Julia777
Вс, 21/12/2025 - 17:08

Дуже сильна вийшла каблучка. Постать людини всередині схожа обрисами на руну Одал - руну рідного дому і родового захисту ♥
Оринго
Вс, 21/12/2025 - 17:13

Дякую за цікаве спостереження, Ларисо Миколаївно! У каблучці "До і після" дійсно відчувалося пророцтво: лінія розмежування минулого і майбутнього. На щастя, її можна перевернути і споруди знову наповняться життям. 
"Дві стіни" можуть з часом стати зображенням людини, яка глибоко поринула у роздуми, куди ж їй рухатися далі. І хиже створіння ліворуч перетвориться у надсучасний літак для швидких подорожей, а вогнище обернеться гарною квіткою, яка виростає на руїнах. Навіть людина тут здалеку схожа на рибку, що пливе угору (погляньте на світлину, де каблучка на руці)... 
Деякі речі виникають в цьому світі виключно тому, що немає жодної можливості втриматися та не зробити їх. heart
Оринго
Вс, 21/12/2025 - 17:13

Агааа, Юлія Анатоліївна... От Ви теж це помітили! 
Eleonora2000
Вс, 21/12/2025 - 19:08

На жаль, з власного досвіду, можу сказати, що друга стіна не допомагає, добре, що мене не було дома, але те, що я побачила після вибухової хвилі, що стіни біля вікон, були менше пошкоджені, ніж ті мсця, де я зазвичай ховалася, по коридору, де у мене несуча друга стіна, літали рами вікон, всі вирвані двері і каміння з підорваного будинку. На тому місці не можна було залишитися живою, а стіни біля самих вікон витримали і навіть картини залишились на місці, у мене товсті стіни, « сталінка» і 1 поверх. Але таке моє спостереження. Треба ходити у бомбосховище, я теж ніколи не ходила, на жаль.
Оринго
Вс, 21/12/2025 - 19:17

Дякую, що поділилися важливим досвідом!
На жаль, Олено Василівно, можливість піти до бомбосховища в Харкові - виключення, а не правило. Усі ці роки до нас усе небезпечне прилітало майже одночасно з оголошеною тривогою, або й раніше. І навіть якщо маємо інтервал, в нас є гарно прикрашений та чистий центр міста, а не охоплення віддалених районів укриттями. 
Тому каблучка — це радше про віру... 
Eleonora2000
Вс, 21/12/2025 - 19:21

Каблучка прекрасна, але реальність інша!
LeTim
Вс, 21/12/2025 - 19:36

Так, нiякого бомбосховища крiм отих двох стiн у мене нема... Я теж думала, що не зможу носити цю каблучку, а тепер подивилася на неї по-іншому. Мені так і хочеться надіти її і ніби законсервувати весь той жах, що ми пережили. Щоб дивитися на фігурку людини - одного з нас - і розуміти, що він вижив, і я виживу... Нехай це буде і амулет, і скорботна пам'ятка цього часу.
Оринго
Вс, 21/12/2025 - 19:42

Дякую, Олено Миколаївно! Вже завтра додамо каблучку на сайт.
Будемо продовжувати виживати і жити. heart
 
Julia777
Вс, 21/12/2025 - 21:24

Це ж каблучка, річ-символ. Оті дві стіни - вони як стіни божественного і родового захисту, який збереже і допоможе пережити людині будь-який удар. Ну і як рибці, виплисти з будь-якої біди. Мені дуже сподобалась реалізація ідеї каблучки.