Сьогодні на форумі говоримо про ніжного й ліричного, різнобарвного й тонкого Миколу Вінграновського - актора, режисера, письменника й автора творів для дітей.

Народився він у 1936 році, в одному році з Іваном Драчем, Володимиром Коротичем, Володимиром Підпалим; на рік пізніше від Бориса Олійника та Василя Симоненка, на рік раніше від Євгена Гуцала. Усього лише трохи молодший за Ліну Костенко, Дмитра Павличка, Григора Тютюнника. Дещо старший за Володимира Дрозда, Валерія Шевчука. Ось те коло, разом із яким Вінграновський формувався і зростав. Це покоління потім назвуть шістдесятниками, новою українською елітою. Хтось із них стане любимий радянською владою, хтось - викреслений і знищений...
 
Школу він закінчив у 1955 році, того ж року вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Саме там він познайомився з майстром Олександром Довженком. Олександр Довженко, якому дозволили сформувати власний курс у ВДІКові, прослухав Миколу за два тижні після початку занять на першому курсі та забрав на навчання до Москви. Не можна не зазначити, що Довженко здійснив великий вплив на світогляд Миколи Вінграновського та його кіно- та літературну творчість, хоч і знайомство тривало недовго: уже наступного року Довженка не стало. Його кредо творчості як "торжества свободи і краси" позначилося на всій творчій долі Вінграновського.

Ще студентом Микола знявся в першій головній ролі в "Повісті полум'яних літ" у того ж таки Довженка. За цю роль він був нагороджений золотою медаллю кінофестиваля в Лос-Анджелесі. За кілька місяців медаль він переплавив на зуби для матері. Приходили потім "хлопці зовнішності, якої неможливо запам'ятати. Давай допитувати, де подів золоту медаль.Та вона ж моя, мені її вручили за Ваню Орлюка, українського солдата, який усю війну виніс на власних плечах, а ви його медалі хочете позбавити! Наша вона з Орлюком. І точка! "Не ваша, а совєцької держави, тому зобов'язані її повернути", – відповідають. Як би не так. Ач, чого заманулося. Слава Богу, до маминих зубів не чіплялися".

Перші вірші він опублікував у 1957 році в "Дніпрі", тогочасному найкращому літературному журналі України. Далі був журнал "Жовтень" і доленосна добірка "З книги першої, ще не виданої" у "Літературній газеті"....

***

Лягла зима, і білі солов’ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба, як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить в небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоке.

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов’ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги
Зимуємо на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам’ять наша — мак
                                  в одній колисці.

***

Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
В Холодній Балці сон тече —
Не снись. Не звись. Не називайся.

Труїти душу кожен раз
Я вже не можу — будь я проклят!
Пищать дощі, і води топлять
І душу, і терпіння, й час…

Степліло подихом легким,
Степліло в прикрощах минулих
Тепло заснулої руки,
Тепло щасливих губ заснулих.

***

Півпуда бринзи і корзина перцю,
І сірий дощик скаче в казані…
Як доведеться, то вже й доведеться
З тобою й помирати тут мені.

Напечемо солодкої цибулі,
Із підчеревини нашкваримо шкварок…
Під тихий крок зорі, під води призаснулі
На цей пісок і ми вкладем свій крок.

Ми станемо тут жити та любити,
Під темним летом темних кажанів
Тут будем колисати свої діти
Й варить їм сірий дощик в казані.

***

Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Та вітер зі степу несе у лиман
Осіннє насіння акацій.

Та згорблена стежка в глухій кропиві
Показує небо по зорях,
Самі доглядаються груші криві,
Промерзлі калюжі прозорять.

Порипує думу присохлу свою
Потріскана корба кринична,
Та зиркає в двір з дерези-повію
Сім’я молоденька лисича.

Із ферми корови несуть на рогах
Бідони й цистерни молочні,
І пісню про жінку в дощах і снігах
Співають коров’ячі очі.

Щоб прочитати про подальшу творчу долю Миколи Вінграновського, завітайте до Літературної вітальні!

Також там можна прочитати ще більше його віршів та уривки з дитячої прози.

Щиро бажаю приємних зустрічей з хорошою літературою!

Анастасія Орінго