"Яка неймовірна хмаринка" - милувався Білий Барс! "...і як прикро, що кава буде без молока" - насупився він же. Незнайомець у бузковому капелюсі, швидко рухався серед містян і, ненавмисно, наступив Барсу на лапу. "Та шо за день такий?" - вголос обурювався Білий Барс, і сховася під навіс, подалі від голуба, що летить...

Лярей шукав дім годинникаря. А в той час, в його палаці, таємними коридорами блукали Ізабелла, Рауль і рудоволосий красень Орі. Кицька Лярея ,кліпала бурштиновими очима, і обіцяла потрібний гудзик

Мабуть, настав час призупинитися і зробити ретельний аналіз подій нашої розповіді. Чаклуни і анти-маги наробили справ - один не звертав увагу на учня, який без правил безпеки наробив чудес, а інший підступно підмінив чудодійні артефакти, які почали свою чорну справу. В результаті, у спокійному і безпечному місті все пішло шкереберть. Природа, погода, закони фізики і різноманітні чудернацькі трансформації привели до безладу і хаосу. Пока чародій і антимаг вели свою чардійну битву, магічні сили вирвалися і долетіли до драконів, які поставили свої умови для того, щоб надати запобіжні артефакти і повернути все на свої місця. На пошуки артефактів вирушили учень- невдаха Рауль, дочка годинникаря Ізабелла і песик Орі, який тимчасово ( і можливо слушно) став ще одним юнаком ( поки що безіменним). Історія вийшла не дуже довгою, але тільки ті троє знали, які мандри і які халепи чекали їх на шляху до щасливого завершення. Вже кілька кроків залишилося до фіналу, але анти-магу Лярею не дає спокою ця трійця. У нашої історії ще попереду декілька ( тижнів, та ні, глав). Залишається дочекатися і дізнатися, яким чином наші герої доведуть справу до кінця. Цей аналіз підготовлено для дуже зайнятих читачів, яким важко орієнтуватися у насичених та закручених подіях. Просимо не вважати його спойлером.

А тим часом, у всіма забутому підземеллі міста, збирала до купи картки безталанності та плутанити Дейма, найкраща учениця Лярея. В оксамитовому мішечку, на внутрішній стороні поясу, вона ховала чарівне чорнило, що пише чистим сріблом. А в гарненькій її голівці й досі лунали нещодавні слова учителя та деталі його підступного плану. Тількі ій Лярей міг довірити таку важливу місію і Дейма була трохи схвильована.

А ще в тому мішечку були дві речі дуже важливі для неї. Це був Чарівний горіх та зміючка Белінда. Белінда була дуже мудра та добра до дівчини і завжди їй допомагала. А Чарівний горіх міг виконати три заповітні бажання.

Лярей довірив Деймі таємну місію - вилучити у годинникаря Анхеля шкаралупку срібного яйця і не дати можливості отримати срібний зуб Смауга. Від цього залежав успіх прориву у Чарівний портал, який б обнулив все багатошарове і складне чорне чародійство, яке було пороблено Ляреєм і від якого він отримав велику втіху. Але настав час, коли він вже був безсилий після боротьби з Раулем. Тобто у битву вступали учні - Рауль та Дейма.

На жаль, навіть у найдоглянітішому місті бувають куточки, куди не зазирає ні око мера, ні тряпка з метелкою - ось і в таємничному підземіллі було чимало пилюки, павутиння та літючих мишей. І хоча мишки були в цілому милі, а від світла свічок навіть сріблилися, але Дейма так не думала. І треба ж було такому трапитися, щоб Дейма глибоко вдихнула пилюки, чхнула та розбудила цілу зграйку мишей! 
Дівчина завищала, і з її гарненької голівки вилетіли складні чари. Вона непевнено пробурмотіла декілька перших строк, заплутуючись все більше, і побачила...

...вишикувались рівним колом і попрямували назустріч Деймі. З кожним кроком вони ставали все більшими. Деймі розхвилювалась, але вчасно згадала про свій чарівний горіх. Вона хутко витягнула його із оксамитового мішечка і промовила: "Нехай миші зникнуть!" Темряву пронизав блакитний спалах. Миші зникли, а з ними і одна з трьох перлин, що ховалися всередині горішка. Чарівний горіх виконав одне бажання. Деймі потрібно було поспішати...

Поки Дейма кудись квапилася, Ізабелла, Рауль та рудоволосий Орен (як виявилося так насправді звали юнака) вже заморилися блукати по палацу Лярея, шукаючи його накидку зі срібним гудзиком. Кицька з бурштиновими очима вже ледве лапами перебирала. Аж ось нарешті в маленькій коморці щось заблищало! "Дивіться, дивіться"-вигукнула Ізабелла! "ТСССССС"-спинила її кицька, яка аж підстрибнула від галасу дівчини -"ти що так голосно! Тут зараз всі дракони будуть біля нас!" Але Ізабелли і слід простив, вона вже сиділа в тій самій коморці і перебирала старі лахміття у куті, де побачила сяйво. Рауль та Орен теж пішли допомогати їй. І кицька важною ходою, ніби принцесса, пішла за ними. Раптом Рауль намацав якийсь плащ, на ньому були гудзики, але вони не були срібні((( Він відкинув його прям на кицьку. І тут почалось щось дивне! Раптом вона перетворилася ….

на прекрасну дівчину з бурштиновими очима! Всі застигли від захоплення, а кішка-принцеса сказала: "Дякую, що зняли чари. Лярей перетворив мене на кицьку, раніше я була придворною арфісткою, грала на арфі та співала, але, моя пісня розсердила мага і він зачаклував мене." Кора (так звали кицьку-принцесу) застромила руку в кишеню, там була срібна монета "Я дарую..." сказала дівчина і Рауль поклав монету у скриньку. Кора подякувала друзям, що зняли з неї закляття і дуже тихо пішла коридором, мабуть, до своєї арфи... Рауль, Ізабелла і Орен озирнулись навкруги і побачили двері, які вели у кімнату обсерваторію Лярея . "Ми маємо знайти срібного гудзика..." рішуче сказав Орен