Що краще: оксидування чи білий родій? 

Це питання здатне викликати у не дуже врівноваженого ювеліра легке сіпання ока, адже правильної відповіді на нього просто не існує. Максимально точна ж звучить наступним чином: і оксидування, і білий родій оберігають срібло від зовнішніх впливів, запобігаючи пожовтінню та почорнінню, й підкреслюють найкращі сторони прикраси. Але які це будуть сторони і як саме їх варто підкреслити, залежить від особистих смаків.

Детально про оксидування ми вже розповідали у мирні часи у статті «Чорне як ніч, світле як день...». Радимо перечитати її, особливо якщо вам цікаво поглянути на усі етапи поступового зістарення срібла й дізнатися, як на прикрасу краще всього лягає гра світла й тіні. А зараз коротенько нагадаємо, як саме працює оксидування:

«Для м'якого відтінення срібла також є більш сучасний і менш витратний спосіб – імітація природних, характерних для срібла процесів, але тільки швидко і під людським контролем. Ось це якраз і називається оксидуванням. 

Оксидування – малюнок світла і тіні на всій поверхні. Для такого малюнка створюються певні моделі прикрас, з більш виразним рельєфом, яким дуже личить ефект зістареності. На гладких поверхнях оксидна плівка швидше зіпсує враження, на мій погляд, ніж прикрасить прикрасу. 

Ми вже багато років використовуємо найбільш класичний і безпечний рецепт, на сірчаній суміші. Для приготування сірчаної суміші потрібні вуглекислий калій (поташ) і сірка. Інгредієнти змішуються, розводяться водою і гріються на повільному вогні до повного розплавлення. Отриманий сплав охолоджується і застигає, після чого те, що вийшло, колеться на шматки, які герметично запаковуються для подальшого використання. 

Потім щоранку готується новий розчин для оксидування: в теплу воду додається шматочок сірчаної суміші і гріється до повного розчинення. І вже в цю спеціальну сірчану ванну занурюють підготовлену, ретельно очищену і знежирену прикрасу, для отримання рівномірної оксидної плівки. 

Оксидування є абсолютно безпечним, гіпоалергенним покриттям і не завдає шкірі жодної шкоди, адже потемніння відбувається одномоментно, внаслідок природної реакції срібла на сірку, яка міститься в розчині, а потім всі залишки розчину ретельно змиваються».

На відміну від  процесу оксидування, родіювання точно не передбачає гри світла й тіні, це – суціле сяяння. Звернемося за дещицею мудрості до статті «Чесне сяйво», де розповідали про усі тонкощі родіювання:

«Родій – рідкісний благородний метал сріблясто-білого кольору платинової групи, відкритий у 1803 році англійським ученим Вільямом Волластоном. Родій не окислюється на повітрі, йому не страшне вологе середовище, вплив кислот, сірки, хлору та інших агресивних середовищ. Єдина проблема з родієм полягає у його рідкісності та важкості його вилучення і очищення від домішок – це і пояснює його високу вартість.

Родіювання - процес нанесення на поверхню виробу або його частину тонкого шару родію, який надає виробу додаткових захисних властивостей і покращує його зовнішній вигляд. Родій оберігає срібну прикрасу від потемніння та механічних пошкоджень, а її власника – від алергічних реакцій на дорогоцінні метали.

Родіювання надає прикрасам легкого сталевого відтінку, при цьому посилює аристократичний блиск, який ідеально поєднується з кубічними цирконіями і натуральним камінням.»

Отож, що таке оксидування і родіювання, ми розібралися. Виходячи з їхніх властивостей, неважко зрозуміти, що оксидована прикраса і прикраса з білим родієм будуть виглядати геть по-різному, змінюючись іноді майже до непізнаваності. Розглянемо це на конкретних прикладах.

Розпочнемо з нашої улюбленої каблучки «Харків. Держпром». З оксидуванням вона набуває максимальної реалістичності: можна подумки зазирнути в кожне віконце Держпрому й перерахувати усі цеглинки на бруківці. А ось родій оповив обриси будівлі м'яким туманом, зробивши прикрасу більш ностальгічно-задумливою. 

Погляньмо й ще на одну каблучку, «Пливи, рибо...». Як неймовірно змінюється характер цієї прикраси: рибка в оксидуванні має чіткі темні лінії й нагадує нам про рукописи чи друковані рядки, заворожує плином хвиль й виразом обличчя дівчини. Родій же додає мрійливості та місячного сяйва: цю рибку посеред океану ледь можна розрізнити. Та чи й треба? Краще милуватися усією картиною в цілому. 

Іноді покриття може змінити прикрасу майже до невпізнаваємості. Сережки «Жага до життя» це чудово ілюструють: здається, що тут змінилася навіть сама поверхня. А ще холодний родій – ідеальний фон для блакитних топазів. 

Оксидування – чи не найкращий вибір для усілякої срібної флори. Роздивляємося сережки «Листя мандрагори»: в оксидуванні вони настільки живі, що ніби от-от ворохнуться від вітерця. Родій же надає прикрасам такого типа більшої тендітності та магічності: здається, немов ось цю конкретно срібну гілочку створювали ельфи у своєму Лоріені. 

Зі світом фауни відбувається приблизно теж саме. Хочете роздивлятися кожну луску та кожен когіток – сміливо обирайте оксидування. І тоді можна буде відповідати на питання, а чи не жива це на вас змійка, задумливим «Хтозна... За дурні питання може і вкусити».  А ось родій робить більш жіночними навіть змій у «Белінді»: тремтливе сяйво білої поверхні їм однозначно пасує.

І нарешті, родій допоможе «привласнити» собі навіть брутальні чоловічі прикраси. Руностав у «Нордичному» відсилає думки кудись до суворих скандинавських воїнів, валькірій та драконів – світ, однозначно не створений для романтики. Та погляньте на цю білосніжну легкість: легким помахом амулет вікінгів перетворюється на казку про сніги та лебедів. А далі лишається тільки вирішити, яка з історій вам ближче. 

Гра світла чи цікавий контраст, повітряність чи можливість розгледіти на поверхні срібла найдрібніший малюнок? Визначитися іноді нелегко, але у будь-якому разі обирати між оксидуванням та родієм варто, спираючись виключно на свої уявлення про красу. З місією захисту прикрас від пошкоджень та потемнінь вони впораються однаково добре.

А на якій стороні сили – світлій чи темній – знаходяться ваші ювелірні вподобання?

Ольга Орінго