Куди б я не кинула оком перед початком «есеювання» (це пошук ідеї для щотижневого есе), усюди сьогодні бачу кола, кулі, півкулі та окружності. Від маленьких кульок намистин та кришталевої сфери до великого фітболу у кутку, від тарілки під яблуком до колодязя та круглого столу — усе навколо нескінченно повторює головний мотив Землі та Сонця. 

Немає нічого більш природного, аніж округлість; дуже просто і неймовірно складно вписувати образи життя у кола, бо над кожним з них майорить головний образ, образ нескінченності, вічного руху та цілісності. Якщо почати перелічувати сенси кола, практичні чи містичні, треба буде зібрати ці знання у велетенську енциклопедію. Тому сьогодні пробіжуся тільки по трьом кругам, а далі запропоную трохи попрацювати разом. 

 Перше і звісно – головне: круги Орінго та зачароване коло. 
У самому початку існування Орінго виникло поняття потроєної окружності, спочатку як назва, потім у якості логотипу та девізу (про народження імені – тут), а далі за кожним поворотом ми весь час відкривали якісь потаємні сенси, пов’язані з кругами і це чудово доповнювало філософію Орінго. Ходінню цьому за три круга кінця краю не видно, бо скільки б ми не блукали, завжди повертаємося до нового початку. 

Ви помічали, до речі, скільки в нас круглих прикрас чи з елементами-кругами? Інколи примушую себе робити інші форми для рівноваги, але варто тільки трохи відволіктися — і ось вже покотилося нове ідеальне коло. 

 

 Друга улюблена формула круга – камені Swarovski, особливо блакитні та двоколірні вібранти.

Тут нічого не поробиш — австрійські чарівники вміють вкрасти серце у кожного прихильника бездоганності. Мені складно переповідати це відчуття щемкої радості на словах, але коли я відкриваю коробочку з кругами і роблю легкий оберт рукою, то ніби чую спів... 

Бездоганність кольору, світла й форми, яка щоразу повторюється — це як смак чогось відомого з дитинства, який не обманює і не перетворюється на звичку.

Хоча й заплутана бізнес-стратегія компанії вже майже три роки робить мені нерви (вони то повністю відмовляють у радощах, то несподівано засипають манною небесною), все одно не здаюсь і сподіваюсь на продовження магії. Хоча б тому, що весь час віддаю комусь свій «останній» круглий камінчик. 

 А от третій образ круга згадався несподівано, коли для примусової зупинки думок відкрила книгу Марка Казінса «Людина, що дивиться». Одне з улюблених досліджень про візуальне сприйняття, де подорож в історію поєднана з несподіваними висновками про те, як ми бачимо, а головне – що ми не бачимо. «Підніміть погляд від книги і подивіться навколо. З'єднайте світ читання з навколишнім вас реальним світом. Дайте своїм очам поблукати» — радить мені автор, так і зроблю.

Марк Казінс нагадав мені про «колірне вчення Гете», трактат опублікований в 1810 році під назвою «До теорії кольору» (нім. Zur Farbenlehre), в якому непересічний німецький творець зміг полишити нам досить цікаву теорію. На відміну від Ньютона, який розглядав колір виключно через призму фізики, Йоганн Вольфганг Гете розповів про кольори з точки зору вивчення емоцій, сприйняття кольору людиною. 

Гете вважав, що кольори виникають в результаті взаємодії світла, очей спостерігача та предметів, на які воно падає. Він відрізняв «примарні кольори» – кольори, що виникають при спостереженні суб’єктом, від «справжніх кольорів» – об’єктивних властивостей світла та предметів. Гете вважав, що сприйняття кольору залежить від різних факторів, таких як освітлення, контекст і індивідуальність спостерігача. Ой, чи нам з вами не знати, як відрізняється сприйняття кольору каменя залежно від настрою? 

А ще мені дуже подобається визначення з колірного колеса Гете. Основні кольори кола – червоний, синій і жовтий – мають особливу властивість: їх неможливо отримати шляхом змішування інших кольорів, вони існують самостійно. Помаранчевий, зелений і фіолетовий – це вторинні кольори, їх можна отримати шляхом змішування основних кольорів. Кольори третього порядку складаються з комбінацій основних та вторинних кольорів. 

Ви ж бачите, де знаходяться головні українські кольори? За теорією Гете, синій (блакитний) — це «темрява, послаблена світлом», а що в нас поруч? Жовтий — самісіньке світло, як воно є. Можливо, саме тому це поєднання стало магічною альтернативою чорно-білому світу минулого. 
 

 А тепер до уваги орінговців пропозиція: розкажіть про свій улюблений образ круга. З усіх ваших заміток для круглої енциклопедії за допомогою рулетки долі наприкінці тижня обереться майбутній власник срібного «Ордену Орінго». Будь ласка, на хвилинку зупиніть біг у колесі повсякденності й напишіть у коментарі абзац тексту. 

О.М.